Після лише близько ста днів роботи уряд Чорногорії було відправлено у відставку.

Спроба відправити його у відставку ледь не завершилася приходом до влади просербських та проросійських сил. А причиною відставки уряду, який в ЄС довгий час ставили у приклад, став формальний провал у сфері євроінтеграції.

Швидше за все, незабаром у країні пройдуть дострокові парламентські вибори. 

Однак гарантій, що це сприятиме виходу з гострої політичної кризи, немає, йдеться у статті редактора "Європейської правди" Юрія Панченка Чорногорія між ЄС та "русскім міром": куди завела політична криза найменшу країну Балкан.

Перші кроки нового уряду Дрітана Абазовича дуже позитивно сприйняли у ЄС. 

Абазовичу вдалося розблокувати виконання проєвропейських реформ.

Все змінилося вранці 3 серпня, коли уряд Чорногорії несподівано для всіх підписав велику угоду із Сербською православною церквою (СПЦ).

Ця угода, яку намагався реалізувати попередній уряд, але якому протистояла опозиція, не лише гарантувала СПЦ право власності на всі культові споруди (ігноруючи права поки не визнаної канонічною Чорногорської церкви), але й надавала цим спорудам де-факто екстериторіального статусу – для проникнення до них поліції чи слідчим потрібен особливий дозвіл.

Угода стала шоком для значної частини чорногорського суспільства. Навіть у ЄС, де вкрай рідко коментували внутрішню політику, закликали Абазовича утриматися від такого кроку.

Після цього відставка уряду здавалася неминучою. З відповідною ініціативою вийшла президентська Демократична партія соціалістів (ДПС) та її союзники соціал-демократи.

Рішення про відставку уряду Абазовича було прийняте лише після багатогодинної дискусії.

Як згодом з'ясувалося, дискусія виникла через пропозицію відверто просербської та проросійської партії "Демократичний фронт" зберегти прем’єрство Абазовича за умови відновлення попередньої коаліції.

Іншими словами, проросійська партія була готова поступитися посадою прем’єра, однак, маючи більшість портфелів у новому уряді, могла би визначати його політику.

Цей план був близький до реалізації, але провалений.

Для того, аби вистачило голосів за вотум недовіри уряду, його причину терміново замінили напередодні голосування. 

Сербська партія "Демократична Чорногорія", нехай навіть й проєвропейська, не могла голосувати за вотум недовіри через угоду із Сербською церквою.

Тепер Абазовичу закидали проблеми у просуванні євроінтеграційних реформ, що не зовсім відповідало дійсності.

В поясненні уточнювалося: уряд Дрітана Абазовича провалив лише одну реформу, оновлення Конституційного суду. Це правда, адже ця реформа вимагала конституційної більшості, якої уряд не мав.

Згідно з одним із пояснень, уряд пішов на велику угоду із Сербською православною церквою, аби заручитися голосами відверто просербської та проросійської партії "Демократичний фронт" заради підтримки реформи Конституційного суду. Нагадаємо, що Демфронт був зацікавлений в укладенні угоди із СПЦ. 

Хай там як, а президенту Міло Джукановичу та його Демократичній партії соціалістів вдалося переграти прем’єра Абазовича та проросійський Демфронт, запобігши черговому розвороту країни.

Попри винесений вотум недовіри, Дрітан Абазович може ще місяць залишитися на посаді в очікуванні формування нової коаліції та ще три місяці – до проведення дострокових парламентських виборів.

Якщо коаліцію не буде сформовано, нові вибори відбудуться наприкінці року. Щоправда, далеко не факт, що вони покладуть край політичній кризі.

Лишається чимало можливостей, що реванш просербських та проросійських сил, якого вдалося уникнути у серпні, за декілька місяців все ж відбудеться.

Докладніше - у матеріалі Юрія Панченка Чорногорія між ЄС та "русскім міром": куди завела політична криза найменшу країну Балкан.