Після отримання Україною кандидатського статусу настала політична тиша. На відміну від України, у ЄС наразі ніхто не розуміє, що буде відбуватися в період між кандидатським статусом і початком переговорів.

Те, що цей вакуум з’явився, свідчить про те, що країни-члени ЄС до останнього моменту не могли визначитись щодо України. 

Звідси і відсутність розуміння в європейської сторони, що з нами робити далі.

Україні варто скористатися цим вакуумом і самій пропонувати свої ідеї та рішення, пише виконавча директорка ГО "Український центр європейської політики" Любов Акуленко у колонці 4 уроки Балкан: що має врахувати Україна на шляху до членства в ЄС.

Багато європейських експертів, з якими ми спілкуємось, пише авторка колонки, відправляють нас до вивчення досвіду Західних Балкан і зазначають, що методологічно ми пройдемо той самий шлях, що й Західні Балкани. Тому ми, зазначає виконавча директорка ГО "Український центр європейської політики", почали більш детально вивчати цей регіон, аби розуміти, що нам варто від них брати, а що ні.

Перше, на що ми звернули увагу, це те, що в Західних Балканах кандидатський статус не сприймався серйозно. Його можна було заблокувати, призупинити, відкласти.

Другий негативний досвід пов’язаний з тим, що принцип ЄС, який базується на оцінці заслуг країни-кандидата, не спрацював.

Любов Акуленко звертає увагу на те, що прикладом можуть бути Албанія та Північна Македонія. Відповідно до звітів Єврокомісії ці дві країни отримали вищі оцінки в імплементації законодавства ЄС, при цьому їх не запрошували до переговорів. Сербія і Чорногорія мали скромніші результати і при цьому були в переговорному процесі.

Третій аспект – одностайність прийняття рішення для ведення переговорного процесу.

Це довга і бюрократична процедура, яка передбачає відкриття конкретного розділу, виставлення індикаторів по розділу і закриття розділу. Щодо Західних Балкан кожен цей крок проходив через процедуру прийняття одностайних рішень всіма країнами-членами ЄС.

Цей принцип одностайності для вирішення таких дрібних питань перетворить наш рух до ЄС на рух черепахи до фінішу, якого вона не може досягнути.

В цій ситуації Україні варто запропонувати ЄС для цієї роботи принцип кваліфікованої більшості. 

Четвертий аспект – інституційна спроможність України рухатись до членства.

Вже зараз є очевидними виклики, які перед нами стоять: у нас відбувається шалений відтік кваліфікованих кадрів через війну. Спинити цей процес доволі складно.

Тому Україна, пише авторка колонки, має докладати максимум зусиль, щоб посилити кадрово та ресурсно Урядовий офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції та комітет Верховної ради з питань інтеграції України до ЄС.

Докладніше - у колонці Любові Акуленко 4 уроки Балкан: що має врахувати Україна на шляху до членства в ЄС.