Яку концепцію безпеки просуватиме Київ для захисту від Росії

Офіс президента України представив своє бачення безпекових гарантій для України, які були напрацьовані групою міжнародних радників на чолі з колишнім генсеком НАТО Андерсом Фогом Расмуссеном.

Проєкт договору, що отримав дивну назву Kyiv Security Compact, ще не фіналізований - його представили у вигляді концепції, однак схоже, що Київ серйозно налаштований довести його до результату.

Все, що відомо про "Київський безпековий договір" з аналізом – у статті редактора ЄвроПравди Сергія Сидоренка Гарантії від Єрмака та Расмуссена: яку схему безпеки України просуватиме Банкова.

Ідея про те, що Україна разом із завершенням війни має отримати гарантії безпеки від Заходу, щоби виключити повторний напад, з’явилася у офіційного Києва ще у березні.

1 липня запрацювала спеціальна група з питань міжнародних безпекових гарантій для України зі співголовуванням Єрмака та Расмуссена, якій доручили підготувати концепцію дієвих, але реалістичних гарантій. А 13 вересня її робота добігла завершення – ОПУ оприлюднив підсумковий документ.

Одна з головних відмінностей від ідей, що звучали навесні – те, що Китаю (а тим більше Росії) не буде у переліку держав-гарантів. До переліку держав-гарантів увійшли майже виключно держави-члени НАТО. Виняток – Австралія, якій також запропонували приєднатися до союзу гарантів.

До переліку держав-гарантів увійшли майже виключно держави-члени НАТО. Виняток – Австралія, якій також запропонували приєднатися до союзу гарантів.

Друга відмінність представленого від планів, що лунали навесні – брак конкретних зобов’язань, які раніше в ОПУ називали обов'язковим елементом (на кшталт "кількість літаків, що поставить країна Х"). Представлений договір буде радше рамковим, і уточнюватиметься домовленостями з кожною конкретною країною.

Третя відмінність від тієї схеми, що звучала від Києва під час переговорів з Росією та кілька місяців після них – це те, що безпековий договір не суперечить курсу України на вступ до НАТО. Навпаки, можна говорити про певну синергію між цими процесами.

І остання, четверта ключова відмінність – те, що йдеться про "дерево міжнародних угод", а не про одну всеосяжну, як це пропонували, зокрема, на переговорах у Стамбулі. Це також підвищує шанси на те, що домовленість не лишиться просто у планах.

Поки що тексту "Київського безпекового компакта" не існує в природі – є лише його концепція, яку зараз вивчають або вивчатимуть партнери. Далі, як розраховують в ОПУ, буде його міждержавне узгодження. Андрій Єрмак каже, що розраховує на підписання першого, базового документа до кінця року. Але, як вже йшлося вище, "м’ясо" безпекових гарантій буде не в "компакті", а в двосторонніх угодах, узгодження яких є складнішим, бо потребує ратифікації у парламентах.

Деякі норми представленої концепції точно доведеться скоригувати. Наприклад, пункт про те, що у разі нового нападу РФ держави-гаранти зобов’язуються автоматично поновити санкції до рівня не менше 1 вересня 2022 року – наперед неробочий для держав ЄС. Бо гарантами вони стають поодинці, а санкції ухвалюють на рівні ЄС консенсусом, і будь-яка Угорщина може їх заблокувати.

Тому Київ має бути готовий до компромісів навіть щодо нинішніх планів.

Докладніше, із бліцінтерв’ю Андрія Єрмака та Андерса Фога Расмуссена, – у матеріалі Сергія Сидоренка Гарантії від Єрмака та Расмуссена: яку схему безпеки України просуватиме Банкова.