12 жовтня "Європейська правда" опублікувала колонку нардепа від партії "Слуга народу" Богдана Яременка "Інша Білорусь: якою має стати політика Києва та з ким варто вести діалог".

Якщо коротко, пропонується й надалі утриматися від контактів зі Світланою Тихановською та її перехідним урядом. Замість цього пропонується створити альтернативну площадку для об’єднання білоруської опозиції на базі полку імені Кастуся Калиновського.

За даними ЄвроПравди, це не думка одного депутата – таку можливість всерйоз обговорюють в українській владі.

Редактор "Європейської правди" Юрій Панченко, який є фахівцем з питань Білорусі, підготував колонку-відповідь під назвою Непотрібний союзник: навіщо Києву розколювати білоруську опозицію.

Логіка плану влади, як пише Юрій Панченко, дуже проста: Україна має багато зауважень до заяв Світлани Тихановської, і взагалі вона – людина, що випадково потрапила до політики. Тоді як полк імені Калиновського – це мужні люди, які допомагають відстояти українську незалежність та мають повагу як в Україні, так і в Білорусі.

Це правда, хіба що варто уточнити, зазначає автор колонки, що претензії до заяв Тихановської стосуються періоду, коли вона робила перші кроки у політиці, тоді як її заяви останнього часу – лише проукраїнські. Ну, і не представнику партії чинного президента України звинувачувати когось у випадковому потраплянні у політику.

Редактор ЄвроПравди нагадує, що від останніх президентських виборів у Білорусі минуло вже більше двох років. За цей час, навіть попри критику, Тихановська залишається беззаперечним лідером білоруської опозиції.

Причина цього дуже проста – жоден інший політик не має такого рівня легітимності, як вона, адже на виборах 2020 року вона або виграла їх, або щонайменше пройшла у другий тур.

Досі жоден із білоруських опозиціонерів не міг похвалитися таким рівнем підтримки, зазначає автор колонки. Ця легітимність забезпечує визнання Тихановської Заходом – саме її там сприймають виразником волі білоруського народу.

В такій ситуації штучний розкол серед білоруської опозиції здатний лише послабити її вплив всередині Білорусі, впевнений Юрій Панченко. Або послабить авторитет полку Калиновського – для багатьох білорусів їхні політичні амбіції виглядатимуть як спроба Києва взяти під свій контроль антилукашенківський рух. Що своєю чергою рикошетом вдарить по сприйняттю України білорусами.

Зрештою, це може мати довгострокові негативні наслідки для відносин України з новою постлукашенківською Білоруссю, попереджає редактор ЄвроПравди. 

Наразі команда Тихановської шукає діалогу з Києвом. Вони засуджують агресію РФ та допомогу в цій агресії режиму Лукашенка. А також повністю підтримують територіальну цілісність України.

Одночасно варто утримуватися від кроків, що виглядатимуть як нав’язування сусідньому народу своїх рішень.

Щось подібне регулярно робить Москва – і щодо Мінська (досить успішно), і щодо Києва (на щастя, вже давно без успіху).

Тож не варто Україні копіювати хибні практики РФ, закликає Юрій Панченко, – це здатне лише знищити той потенціал "м'якої сили", який Україна набула завдяки героїзму своїх воїнів та суспільства.

Докладніше – у колонці Юрія Панченка Непотрібний союзник: навіщо Києву розколювати білоруську опозицію.