З початку прем’єрства Трасс минуло 40 днів, а її рейтинг уже один із найнижчих; популярність Консервативної партії – катастрофічно низька; а серед однопартійців відверто лунають заклики відправити главу уряду у відставку. Так і до позачергових виборів, здається, недалеко.

Про те, що ж сталося з "новою залізною леді" й чи справді зміна прем’єра Британії – не така вже віддалена перспектива читайте в статті журналіста "Європейської правди" Олега Павлюка та редактора "Європейської правди" Юрія Панченка Зовсім не Тетчер. Чому прем'єрка Британії провалила реформи та опинилася за крок до відставки.

Ситуація, в якій опинилася Ліз Трасс, у рази серйозніша й загрозливіша, ніж у випадку Бориса Джонсона. Останній, нагадаємо, був змушений подати у відставку під тягарем внутрішньополітичних скандалів – вечірок на Даунінг-стріт і покривання колег.

Проте Джонсону дуже довго вдавалося уникати відставки, а його популярність серед рядових консерваторів залишається дуже високою.

Натомість його наступниця Ліз Трасс налаштувала проти себе чи не всіх – однопартійців з різних таборів, виборців торі, бізнес, Банк Англії та навіть Міжнародний валютний фонд. Що ж сталося?

Під час змагання за посаду лідера Консервативної партії Ліз Трасс пропагувала радикальне скорочення податків, наслідуючи в цьому неоліберальну економічну політику свого негласного кумира Маргарет Тетчер. 

Менше податків, більше приватної ініціативи – це гасло Трасс цілком лягає в ідеологію торі.

Тож і не дивно, що цей аргумент краще сприймався консерваторами, аніж обіцянки іншого фіналіста перегонів Ріші Сунака, який пропонував податки збільшувати. 

Через понад два тижні Трасс та її міністр фінансів Квасі Квартенг оприлюднили "план зростання" (економіки) – серію реформ, які й мали втілити гасло про податки та ініціативу.

План передбачав наймасштабніше з 1979 року скорочення податків, яке у разі успіху давало підстави повторити успіх реформ Тетчер чи американського президента Рональда Рейгана.

Проте, як інколи буває, щось пішло не так. Замість збільшення податкової бази анонсована урядом Трасс фінансова реформа лише сколихнула ринки, підірвала довіру до держави та призвела до ще більшого зростання вартості життя більшості британців.

Конференція Консервативної партії, яка відбулася на початку жовтня, мала б стати моментом тріумфу для Ліз Трасс. Натомість у кулуарах панувало відчуття незадоволення й відчаю – адже відрив лейбористів від торі вже виражався у двозначних числах. 

Власне, Трасс стала чи не першою прем’єркою, чий рейтинг після партійної конференції навіть просів.

Тож Ліз Трасс все ж довелося піти на компроміси.

Спершу з "плану зростання" зник найбільш суперечливий захід – про зменшення відсотка людей, які б обкладалися додатковим податком на дохід (особливо непопулярний в умовах інфляції й падіння доходів більшості населення). 

Далі міністр фінансів пообіцяв доповісти парламенту про те, де Британія шукатиме гроші, аби покрити дефіцит бюджету, не наприкінці листопада, а 31 жовтня.

Та момент істини настав посеред минулого тижня, коли Трасс провела зустріч із членами процедурного Комітету 1922 року (він визначає правила, за якими торі обирають і звільняють лідера) й вислухала порцію нищівної критики на свою адресу.

Такий різкий розворот (в англійській мові для цього є поняття U-turn) економічної політики Трасс не заглушив голоси численних критиків, які вимагають її відставки.

Якщо раніше розмови про відставку Трасс ходили хіба в кулуарах, то в неділю таке відкрито озвучили троє депутатів-торі.

У британській пресі вже складають перелік імовірних наступників Трасс – серед них той же Ріші Сунак, інші конкуренти за посаду лідера торі – лідерка Палати громад Пенні Мордонт і міністерка внутрішніх справ Суелла Браверман, а також міністр оборони Бен Воллес, який у попередніх перегонах брати участь відмовився. 

І навіть не виключений сценарій повернення Бориса Джонсона – адже він досі залишається популярним серед рядових партійців.

Прем’єрка Британії з рекордно низьким рівнем довіри й правляча партія з рекордно низьким рейтингом.

Усе це – ідеальні передумови для політичної нестабільності в Британії, що точно не на руку Україні.

Докладніше – у матеріалі Олега Павлюка та Юрія Панченка Зовсім не Тетчер. Чому прем'єрка Британії провалила реформи та опинилася за крок до відставки.