У травні цього року позаблокові Швеція та Фінляндія подали заявку на вступ до НАТО, яку ратифікували вже 28 держав-членів із 30.

А вже наприкінці вересня про свою рішучість розвивати тісніші зв’язки з ЄС та НАТО у сфері безпеки та оборони, а також зміцнювати власні військові сили заявили і в уряді Швейцарії.

Про що свідчать ці заяви читайте в статті аналітикині Центру "Нова Європа" Маріанни Фахурдінової Корекція нейтралітету: як російська агресія вплинула на безпекову політику Швейцарії.

Швейцарія, яка впродовж років підтримувала реформи в Україні, з перших днів повномасштабного вторгнення не стояла осторонь війни та рішуче засудила агресію Росії. Водночас, окрім публічних заяв та чіткого називання агресора "агресором", а жертви "жертвою", Швейцарія вдалась до низки дуже конкретних кроків на підтримку України.

З початку війни нейтральна Швейцарія надала Україні близько 5,4 тис. тонн гуманітарної допомоги, зокрема медичне та протипожежне обладнання, прихистила понад 60 тис. евакуйованих українок та українців, для яких було активовано безпрецедентний статус захисту "Status S", погодилась прийняти на лікування 155 поранених українських дітей та запросила на навчання з розмінування українських саперів.

Після розриву дипломатичних зносин між РФ та Україною Швейцарія погодилась представляти інтереси українських громадян у Росії, як вона вже це робить для громадян Грузії. Крім цього, синхронно з ЄС країна зупинила дію угоди про спрощення візового режиму з Росією та, найголовніше, приєдналась до усіх пакетів економічних санкцій ЄС проти РФ.

То чи дійсно приєднання до санкцій означає відмову від вікового нейтралітету Швейцарії?

Самі швейцарці впевнено заявляють: ні!

Варто спершу зрозуміти головне: маємо розрізняти закон про нейтралітет та політику нейтралітету.

Оточена великими державами, які постійно воювали між собою, маленька мультикультурна та багатомовна Швейцарія закріпила за собою на Віденському конгресі 1815 року, який встановив новий світопорядок після поразки наполеонівської Франції, опцію "нейтралітет".

Закон про нейтралітет юридично забороняє Швейцарії надавати воюючим сторонам озброєння та власні війська, здійснювати транзит військової техніки або військ інших країн через свою територію тощо.

Іншим засадничим документом для нейтральної Швейцарії, що визначає правила поведінки в умовах війни, є Гаазька конвенція 1907 року про права та обов’язки нейтральних держав.

Усе інше – скажімо, економічна політика або розвиток партнерств – це політика нейтралітету, яку можна обговорювати, інтерпретувати та адаптувати відповідно до обставин. Наповнення цієї політики змінюється та залежить від міжнародного контексту.

Сьогодні це можуть бути традиційні швейцарські добрі послуги (пропозиції посередництва) та гуманітарна допомога, а завтра – безпрецедентні економічні санкції, що відповідають реаліям часу.

Отже, Швейцарія не відмовляється від свого нейтралітету. 

Проте чи підштовхнула війна в Україні Швейцарію до необхідності переосмислити та адаптувати свою політику нейтралітету? Так, звичайно.

Водночас, окрім дискусій щодо політики нейтралітету, у Швейцарії відбуваються цілком відчутні зрушення у напрямку зміцнення власної обороноздатності.

З початком повномасштабного вторгнення в Україну в Швейцарії з’явилась необхідність посилювати власну обороноздатність та більше співпрацювати з партнерами.

Чітку позицію з цього питання займає ліберальна партія FDP та дуже чітко артикулює, що хотіла б розвивати тіснішу співпрацю Швейцарії з НАТО.

Станом на липень 2022 року 27% громадян підтримують вступ до Альянсу, що є відносно невеликою цифрою, утім, величезним стрибком для Швейцарії.

Водночас зростає підтримка населення щодо зближення з НАТО без вступу.

Однак країна поки знаходиться у пошуку шляхів, як саме цю співпрацю розвивати.

Докладніше – у матеріалі Маріанни Фахурдінової Корекція нейтралітету: як російська агресія вплинула на безпекову політику Швейцарії.