Рішення Польщі та низки інших країн ЄС обмежити експорт української агропродукції став справжнім викликом для відносин Києва та Варшави.

"Європейська правда" уважно стежить за переговорами з цього питання. Раніше свій погляд на можливу стратегію дій української влади виклав експерт з міжнародної торгівлі Назар Бобицький. 

Погляд на внутрішні польські передумови цього конфлікту читайте в колонці журналіста (Варшава) Ігоря Ісаєва Польща захищається від України: 9 тез про причини та перебіг зернової кризи.

Автор колонки зауважує, що про заборону ввезення і транзиту української аграрної продукції оголосив Ярослав Качинський на виборчій зустрічі керівної партії "Право і справедливість", перед якою — важкі осінні парламентські вибори.

Він звертає увагу на те, що Ярослав Качинський ніколи не оголошує технічні рішення, але майже завжди — виборчі та політичні.

За словами Ігоря Ісаєва, невдоволенню польських аграріїв політикою "Права і справедливості" щонайменше кілька років.

Він пояснює, що "Право і справедливість" принесли в економічну і сільськогосподарську політику волюнтаризм, корупцію і тенденцію до монополізації. Це все підсилили пандемія і повномасштабна війна.

Журналіст нагадує, що незадоволення через українське збіжжя в польському селі триває від літа минулого року.

"Коли Польща лобіювала на європейському форумі транзит українського збіжжя, вона сама не подумала про склади, колії та свої можливості. Це дуже типово для "Права і справедливості": робити красиві заяви чи вести романтичну боротьбу, але не думати про логістику", – звертає увагу Ігор Ісаєв. 

Автор колонки пояснює, що коли українське зерно рік тому прибувало до Польщі, воно почало "розчинятися" в прикордонних регіонах і дуже швидко заповнило місцеві зерносховища.

Як наслідок, у виробників збіжжя його просто припинили купувати. Тож не дивно, що виробники дуже швидко збагнули, про що йдеться.

"Та навряд чи тут винна була Україна — такими речами стали займатися потужні гравці польського ринку.

І ці гравці, як виявилося, близькі до "Права і справедливості". Ймовірно, саме тому партія влади просто ігнорувала попередні протести аграріїв — свої на цьому заробляли", – пише журналіст.

З іншого боку, Ігор Ісаєв пропонує подивитися на проблему очима польського виробника: у минулорічний сезон ціни на добрива зросли астрономічно, як і ціна палива, а після жнив виявилося, що ціни на зерно, навпаки, знижуються. 

"І у тебе його взагалі ніхто не хоче купувати, бо навколо все зайняте збіжжям з України", – пояснює автор колонки. 

За його словами, протягом зими та початку весни фермерські протести та обурення польського села розрослися настільки, що "Право і справедливість" вже не могла цього ігнорувати.

"Право і справедливість" — єдина політична сила на польському селі, інші "міські" партії не мають тут великих здобутків, без села їй не виграти.

Тому Качинський виходить і оголошує повний бан українській продукції", – зазначає Ігор Ісаєв. 

Він вважає, що усе це — гра на публіку, причому саме ту, яка має обирати "Право і справедливість", бо вплинути на ринок уже неможливо. Надто багато є українського зерна у Польщі.

Українська сторона, як здається автору колонки, має якусь щиру віру в переговори з Варшавою. На його думку, це наївність. Йде агресивна гра на внутрішню публіку, у якій йдеться не про результат, а про процес.

"На Варшаву треба тиснути через Брюссель", – впевнений журналіст. 

Ісаєв закликає зробити з цієї ситуації кілька висновків:

– не треба бути заручниками міфів, наприклад, щодо "товаришів по зброї", "великих братів" чи "надійних партнерів";

– не ігнорувати волюнтаризм Варшави у її деклараціях;

– не забувати про антиукраїнську фракцію у Польщі і не варто дивуватися, якщо весняний польський політичний сезон буде обертатися навколо українського збіжжя; а вже влітку прийде час згадати про 80-ту річницю Волинського злочину.

Докладніше – у колонці Ігоря Ісаєва Польща захищається від України: 9 тез про причини та перебіг зернової кризи.