Цього тижня очільниця російської дипломатичної пропаганди Марія Захарова присвятила Молдові свій черговий потік гніву. Вона звинуватила офіційний Кишинів у "антиросійському курсі", який, на думку Захарової, "не знаходить підтримки в широких колах громадськості Молдови".

Приводом для обурення РФ стало те, що прикордонники кишинівського аеропорту не пустили до країни російського високопосадовця, президента Татарстану Рустама Мінніханова.

Як він взагалі дістався аеропорту Кишинева? Хто надав дозвіл літаку підсанкційного політика у часи, коли російську авіацію не пускають до ЄС? І навіщо пропутінському мультимільйонеру взагалі знадобилося летіти у Молдову?

Детально про те, як Молдова стала полем для боротьби одне з одним... різних центрів впливу у РФ та їхніх молдовських агентів дивіться у відеоблозі на каналі ЄвроПравди. 

Детальний текстовий опис – у статті редактора ЄвроПравди Сергія Сидоренка Поле битви – Гагаузія. Історія про російський чартер до Молдови та боротьбу за гроші агресора.

Про інцидент, що стався у міжнародному аеропорту Кишинева, стало відомо із заяви президента Татарстану. У понеділок пообіді російські пропагандистські ЗМІ та телеграм-канали поширили відеозаяву Мінніханова, яку той записав на борту бізнес-джета, стверджуючи, що робить це на злітній смузі летовища у столиці Молдови і що йому щойно відмовили у в’їзді до цієї країни.

Президент Татарстану не надто відомий в Україні, хоча й у нас його знають усі, хто цікавиться нафтогазовою галуззю. Бо у ній, а також у російській регіональній політиці його вага – непересічна.

Мінніханов має і відповідну повагу в Кремлі та виконує особливо відповідальні місії.

Історія злочинів Мінніханова проти українського народу тягнеться з 2014 року. Він брав безпосередню участь в анексії півострова – Путін призначив його відповідальним за роботу з кримськими татарами.

У Москві його роботою лишилися задоволені, лідер Татарстану отримав "за Крим" державну нагороду від Путіна.

Зараз він отримав схоже завдання у Молдові. Політик прямував до Гагаузії – невеликої автономії на півдні Молдови, де панують проросійські настрої. Гагаузи – це також тюркська народність, тож "роботу" з ними знову доручили Мінніханову.

То як він зміг долетіти до Кишинева? Російські літаки зараз під забороною майже по всій Європі; є лише кілька винятків з особливими відносинами з РФ, як-от Сербія та Туреччина.

Пересічні росіяни літають до Молдови з пересадкою через Єреван, а також, найчастіше, стикувальними рейсами "Турецьких авіаліній". 

Тому рано-вранці у понеділок він попрямував на люксовому Falcon 7X p бортовим номером RA-09616 з Казані до старого стамбульського аеропорту "Ататюрк", де на нього вже чекав інший готовий до вильоту бізнес-джет, орендований у турецької компанії ACM Airlines. Цей дещо скромніший Gulfstream IV  з бортовим номером TC-GVB попрямував з VIP-пасажиром до Кишинева.

Цікава деталь. Якби президент Татарстану прилетів рейсовим літаком, то мав хоч якісь шанси пройти контроль. Прагнення до розкоші зробило це неможливим.

За словами чинного депутата парламенту Молдови Александра Суходольского,  татарстанському президентові не дозволили навіть зійти на землю.

Влада Молдови отримала "у копилку" ще одну перемогу та право обґрунтовано говорити, що зупиняє спроби путінського впливу.

Після істерики Марії Захарової уряд Молдови додатково пішов у наступ і повідомив росіянам, що готується вислати з країни російського дипломата – причетного до організації цього візиту, що не відбувся.

Уся ця історія з "викликом" до Молдови Мінніханова, чартерами, форумами тощо сконцентрована навколо виборів у маленькій Гагаузії – автономії у складі Молдови, що розташована на півдні країни.

А 30 квітня гагаузи обиратимуть керівника місцевої влади – башкана. Причому це має бути нова людина, бо чинний башкан пропрацювала на посаді два терміни і не може балотуватися.

Тут усі роки буйним цвітом квітла безмежна русофілія.

І на виборах на 100% проросійських кандидатів виявилося двоє.

Просто кожен з них є "своїм" для частини російської еліти. І боротьба за владу в маленькій Гагаузії перетворилася на боротьбу цих російських груп, кожна з яких доводить здатність визначати вибори принаймні у середовищі молдовських русофілів.

Для нас, тобто для України, немає значення, хто виграє у цій битві "чужого проти хижака" (натомість для нас у цій історії важливо те, що влада Молдови спрацювала зразково у протидії російському політичному впливу).

А от для  експрезидента Молдови Додона ці вибори є визначальними.

Докладніше – у матеріалі Сергія Сидоренка Поле битви – Гагаузія. Історія про російський чартер до Молдови та боротьбу за гроші агресора.