Реформа Конституційного суду є однією з найпроблемніших у сучасній українській історії.

У ВР зареєстрували законопроєкт №9225, який нібито має вирішити проблему, але лише насправді ще більшою мірою політизує процедуру відбору суддів Конституційного Суду України. 

Але нетипово діє не лише Україна, а й Євросоюз, йдеться у статті Михайла Жернакова, Степана Берка, Галини Чижик та Катерини Бутко Майстер-клас шантажу Європи: як Київ переконує партнерів закривати очі на зрив реформ.

В команді президента на ключових позиціях все ще є люди, які не знають іншого стилю управління державою, окрім ручного. А тенденції до концентрації влади ще більш виражені в часи війни. 

У цей час зростає роль Конституційного суду, головне завдання якого – захищати Конституцію і встановлений нею лад від спроб узурпації, а людей – від свавільних рішень держави. Для цього КСУ може визнавати неконституційними закони, рішення президента та уряду. 

Але що ж не так з новим законопроєктом? У листопаді 2022 року Верховна рада поспіхом ухвалила закон, який, однак, не відповідав рекомендаціям "Венеційки". Склад і порядок ухвалення рішень Дорадчої групи експертів (ДГЕ), яка мала здійснювати добір кандидатів до КС, зберігав політичний контроль за процесом. 

Таким чином, шанси на призначення суддею КСУ матимуть лише ті кандидати, які отримали підтримку двох політично ангажованих членів Дорадчої групи експертів. У складі групи по представнику Верховної ради, президента і з’їзду суддів, а також три міжзнародних експерти. 

Модель "3 на 3" не дозволяє відібрати найефективніших кандидатів, бо змушує іноземних членів іти на компроміси. До того ж міжнародні експерти не хотіли вступати у конфронтацію та не часто використовували своє право вирішального голосу. І на додаток, призначені владою члени комісії отримують право вето на призначення тих кандидатів, незалежність яких вони вважають загрозою.

Для забезпечення незалежності ДГЕ слід доповнити сьомим членом, делегованим міжнародними партнерами, і передбачити ухвалення рішень чотирма голосами, як на цьому раніше наголошували Венеційська комісія і ЄС. 

Та і з Венеційською комісією щось пішло різко не так у грудні 2022 року. Вона неодноразово змінювала рекомендації по зазначеному законопроєкту. 

Цього тижня експерти комісії знов оцінюватимуть законопроєкт №9225. Її висновки знову можуть сильно відрізнятися від попередніх.

Не менш проблемним є ставлення до цього питання Євросоюзу, який визначив реформу добору суддів КСУ як критерій №1 для України – а тепер готовий заплющити на це очі. 

Ще цікавіше те, що ЄС, мотивуючи зміну своєї позиції, каже, що його українські співрозмовники… "дуже емоційно" реагують на будь-які розмови про сьомого члена. 

Тобто вагу мають інтереси не держави-кандидата, не самого ЄС і навіть не раціональні аргументи – а емоції.

Докладніше про все це – у матеріалі Михайла Жернакова, Степана Берка, Галини Чижик та Катерини Бутко Майстер-клас шантажу Європи: як Київ переконує партнерів закривати очі на зрив реформ.