Минулими вихідними Венеційська комісія (ВК) опублікувала три рішення, одне з яких (щодо закону про олігархів) викликає запитання до самої Комісії, а друге (щодо закону про нацменшини) є неприховано упередженим щодо України та маніпулятивним.

Україна точно не буде виконувати такі абсурдні рекомендації. За будь-якої влади.

А для друзів Росії це рішення Венеційської комісії стане інструментом для того, щоб зупиняти рух України до членства в ЄС, йдеться у статті редактора ЄвроПравди Сергія Сидоренка Венеційська комісія перейшла на російську. Як інституція Ради Європи підриває рух України до ЄС.

На своїй червневій сесії Європейська комісія "За демократію через право", більше відома як Венеційська комісія, ухвалила одразу три висновки щодо України.

Один з них стосується закону про деолігархізацію (ухвалений ще у 2021 році), другий – законопроєкту про процедуру конкурсного відбору суддів КСУ (не ухвалений, на розгляді ВР) і третій аналізує закон "Про національні меншини України (ухвалений у грудні 2022 року).

Усі три, кожен своєю мірою, є вирішальними не тільки для реформ, яких вони стосуються, а й для подальшого руху України до ЄС. Річ у тім, що ці три напрямки реформ увійшли до переліку з семи критеріїв, за виконання яких мають розпочатися офіційні переговори про вступ України до Європейського Союзу.

Єврокомісія ще торік визначила, що в оцінці українського прогресу ключову вагу матиме висновок Венеційської комісії.

Відразу, до слова, були очікування, що "меншинний" критерій стане одним з найпроблемніших. Він був доданий до цього списку на вимогу Угорщини.

Так і сталося. Колегіальний експертний орган Ради Європи у своєму висновку взявся доводити українцям, що російська меншина потребує такого ж чи навіть більшого захисту, ніж, скажімо, польська чи угорська. Адже, як нагадує ВК на початку свого висновку, в Конституції України 1996 року є згадка про захист російської мови.

Найбільш шокує нерозуміння того, яке значення має для українців війна проти російської агресії.

У двох десятках сторінок висновку ВК не раз непрямо або побіжно стає на захист російської мови та меншини – як правило, під приводом того, що українське законодавство передбачає різні норми для офіційних мов ЄС (і меншин, для яких ці мови є рідними) та до мов, що не є такими (включно з російською).

Та найбільше вражає, що три роки тому, у висновку для іншої держави-сусідки РФ – Латвії, "Венеційка" погодилася на припустимість ідентичного обмеження російської мови (та, відповідно, російськомовної меншини) як тієї, що не має статусу офіційної мови ЄС.

Однак для України цю можливість Венеційська комісія відкинула.

Пояснення звучить парадоксально, про нього – у повній версії статті. Загалом, існує далеко не одна причина ставити під сумнів неупередженість та професійність висновку ВК.

Слід також зазначити, що деякі з вимог "Венеційки" більше ніж абсурдними, і не лише у часи війни. Наприклад, ВК наполягає, що вивіски, дорожні знаки, оголошення тощо у місцях, де представники меншини становлять абсолютну більшість, взагалі не мають дублюватися державною мовою, лише мовою меншини.

Сучасна українська держава, після того як пережила російську агресію під проводом "захисту меншин", за жодних обставин не дозволить створення таких "гетто", де україномовні будуть почуватися немов за кордоном. Але це тепер перетворилося на "вимогу", адже без виконання цього абсурдного пункту до України лунатимуть зауваження у тому, що вона не виконала критерій для початку переговорів про вступ до Євросоюзу!

Причому найбільші проблеми для України створить одне речення з висновку: "решту рекомендацій" ви знайдете в тексті висновку.

Докладніше про ганебне до нескінченності рішення "Венеційки" – у цікавому матеріалі Сергія Сидоренка Венеційська комісія перейшла на російську. Як інституція Ради Європи підриває рух України до ЄС.