Нещодавно міністр закордонних справ Британії Джеймс Клеверлі оголосив про план, який має "допомогти російським грошам дійти до українського народу".

Запропонований британськими дипломатами шлях може стати прикладом для інших країн. Особливо для тих, які шукають можливості допомогти Україні, одночасно не створюючи проблем для свого інвестиційного іміджу.

Саме тому цей план потребує детального аналізу, адже він містить як прогресивні, так і небезпечні ініціативи, пишуть Іван Городиський та Софія Косаревич з Центру Дністрянського у статті Добровільно-примусово: Британія знайшла шлях, як віддати Україні кошти росолігархів.

Сумарна вартість активів, що знаходяться у Британії та пов’язані з РФ, оцінюється щонайменше у $30 млрд.

Тож не дивно, що заклики конфіскувати їх лунають вже тривалий час. Ця ідея має підтримку серед парламентарів обох провідних партій – Консервативної та Лейбористської, на додачу до цього закликає й український уряд.

Представники Даунінг-стріт, 10 зі свого боку кажуть, що робота триває вдень і вночі, в тому числі спільно з ЄС, над обґрунтуванням доцільності конфіскації державних активів, але рішення ще не знайдено.

Причиною, через яку британці не поспішають із практичними рішеннями щодо конфіскації активів росіян, є те, що традиційно Туманний Альбіон є місцем, де їх зосереджено дуже багато.

Уперше про можливу конфіскацію активів росіян влітку минулого року говорила тоді ще тільки майбутня прем’єрка Ліз Трасс. Вона заявила про прагнення Великої Британії наслідувати приклад Канади і конфіскувати активи росіян.

Однак перші реальні ініціативи з’явилися вже після її відставки.

Надію на прогрес у цій сфері (хоч і не такий швидкий, як хотілося б Києву) вселяють нещодавні заяви міністра закордонних справ Британії Джеймса Клеверлі.

Ці заяви він озвучив після візиту в Україну цього місяця, а потім вони були доповнені британськими дипломатами.

По суті, його план складається з трьох головних елементів: Британія не буде скасовувати санкції проти Росії, доки Україна не отримає від неї компенсації збитків, заподіяних агресією; власники підсанкційних активів зможуть без попередніх умов, в тому числі щодо зняття санкцій, передати їх для відновлення України; Британія контролюватиме цільове витрачання коштів, які будуть передані з цією метою.

Цей план, хоча й виглядає достатньо потужно, містить кілька обмежень.

По-перше, він стосується лише приватних активів.

По-друге, механізм "добровільної передачі" не містить жодних гарантій. Власники, зокрема російські олігархи, зможуть вимагати особливих умов для передачі цих коштів або ж погодитися на їхнє замороження на невизначений термін.

І, по третє, намір Британії здійснювати контроль за використанням коштів поки виглядає не до кінця зрозумілим, як і те, які він корелюватиметься з міжнародним компенсаційним механізмом, над створенням якого зараз працює Україна.

Створення кількох паралельних механізмів може лише ускладнити доступ постраждалих від агресії до компенсацій.

Найціннішим у запропонованому Джеймсом Клеверлі плані є пропозиція про зміну мети санкцій. Замість простого припинення агресії РФ проти України метою стає повна виплата відшкодування. Це створює певні гарантії.

Тож, крига скресла, і Сполучене Королівство принаймні почало обговорення політики роботи з російськими активами, що може стати сильним сигналом для інших наших союзників.

Докладніше – у матеріалі Івана Городиського та Софії Косаревич Добровільно-примусово: Британія знайшла шлях, як віддати Україні кошти росолігархів.