До саміту НАТО лишається трохи більше тижня, але в Альянсі досі немає згоди про те, з чим поїде Україна з Вільнюса. Одна з причин – неоднозначність ставлення тих експертів та фахівців, до чиїх порад дослуховуються уряди держав-союзників. 

Щоби зрозуміти аргументи тих політиків та експертів, які досі виступають проти вступу України до НАТО (загалом або у найближчий перспективі), команда "Української призми" провела низку інтерв’ю з експертами, колишніми дипломатами та посадовцями семи країн-членів НАТО та проаналізувала основні публікації, присвячені питанню розширення Альянсу.

Низка контраргументів, які спростовують поточні стереотипи західних аудиторій щодо можливого вступу України до НАТО, – у статті Ганни Шелест та Геннадія Максака з "Української призми" Головні страхи Заходу щодо членства України в НАТО: як Київ може на них відповісти?

Страх перед ескалацією з боку РФ – головний аргумент противників України в НАТО.

Між тим така логіка призводить до ситуації, коли Росія – погрожуючи ескалацією – отримує фактично право вето на те, хто може стати членом Альянсу.

У низці країн, зокрема у Франції та Туреччині, навіть серед не проросійських чи антинатівських аудиторій зберігається тенденція до підтримки діалогу з Росією та більш обережне ставлення до розширення НАТО. На жаль, як і розповідала ЄвроПравда, в експертному середовищі досі довіряють російським наративам щодо причин початку агресії в Україні.

Найбільш радикально налаштованими проти вступу України до НАТО є представники крайніх лівих та крайніх правих партій.

Для того, аби підтвердити та посилити імідж держави на Заході, Україна має відповісти на наступні три запитання:

Чому членство України в НАТО може сприяти деескалації з боку РФ та не призведе до повномасштабної війни в Європі? 

Як саме Україна посилить колективну безпеку НАТО та ЄС?

Чи готова Україна політично та функціонально до набуття членства в НАТО?

По-перше, той факт, що Україна не є членом Альянсу, не зупинив повномасштабної агресії Росії.

Такий інструмент стримування РФ просто не працює.

З іншого боку, неприйняття України створить для НАТО імідж "Альянсу, який боїться Росії".

Що стосується страху безпосереднього вступу Альянсу у війну, то варто нагадувати, що застосування статті 5 не є автоматичним навіть за умови, якщо Україна вже завтра вступить в Альянс. Водночас, з точки зору Москви, НАТО та "колективний Захід" вже є стороною конфлікту.

Відповідаючи на друге питання, Україна, маючи унікальний бойовий досвід та досвід протидії гібридним і військовим загрозам, підвищить обороноздатність Альянсу та спроможності колективної оборони. 

Відповідаючи на третє питання, слід зазначити, що до Альянсу вступали і "проблемні" країни. Наприклад, НАТО має досвід включення держав, які не мають повного суверенітету та територіальної цілісності – це Німеччина. 

А використання Альянсом формулювання "після закінчення війни" лише спровокує Москву до максимально довгої підтримки невизначеності.

Більш розлогі відповіді на ці питання – у повній версії статті Ганни Шелест та Геннадія Максака Головні страхи Заходу щодо членства України в НАТО: як Київ може на них відповісти?