Напередодні саміту НАТО у Вільнюсі, який проходитиме 11 та 12 липня, а також у День незалежності США "Європейська правда" опублікувала Editorial – Історія твориться у Вільнюсі. Саміт НАТО буде визначальним і для України, і для Байдена. Текст публікується за підписом усієї редакції та має підтримку всіх її журналістів. "Європейська правда" вдається до цього формату лише за виняткових обставин. This article is also available in English. 

А далі – короткий зміст редакційної статті.

46-й президент США Джо Байден точно увійде у світову історію. До певної міри він вже зробив це. Російська неспровокована агресія, що переросла у найбільшу війну в Європі за останні 75 років, не залишила іншого шансу. 

У лютому 2022 року Захід обрав світлу сторону, а Байден почав писати главу про свою роль у історії.

Але вона ще не дописана. 

А тому відповідь на запитання про те, якою є роль президента Байдена у вирішенні найбільшої безпекової кризи у світі за кілька десятиріч – досі невідома.

Не будемо заплющувати очі на реальність: наразі на "сторінці Байдена" у книзі історії не все однозначно.

Там вже є те, за що не лише Україна, а весь світ мають йому подякувати. 

Торік саме Білий дім почав повторювати, що допомагатиме Україні "так довго, як необхідно". Ця формула, запропонована Вашингтоном, невдовзі стала головним наративом у підтримці України світом. 

Але виявилося, що слово "довго" у цій фразі означає також "повільно".

Майже кожне рішення про постачання Україні нового типу озброєння було запізнілим. 

Однак головне те, що зрештою Білий дім давав добро на передачу тієї чи іншої військової техніки. За це треба бути вдячними, навіть якщо небажання Байдена зробити рішучий крок і знайти своє місце в історії – дивує. 

Та попереду основна історична розвилка. 

На саміті у Вільнюсі усі члени НАТО готові проголосувати за політичне запрошення України до Альянсу, якщо свій голос дають також США. Це момент для політичного лідерства, якому ніхто не опонуватиме і для рішення, яке не несе загроз.

Адже запрошення – це лише перший символічний крок процесу вступу, який не активує статтю 5 Договору НАТО про спільну оборону. Цей крок жодним чином не "втягує" НАТО у війну. Але він зробить незворотним рух України до Альянсу. 

Понад те, цей крок створює простір для деескалації, бо позбавить сенсу російські спроби запобігти членству України в НАТО.

Європейські члени НАТО нарешті це зрозуміли і вже понад 20 країн (включаючи колись обережні Нідерланди, Бельгію, Італію) підписали письмові заяви про підтримку руху України до членства.

Немає лише одного: підтримки Байдена. Саме його лідерства бракує для досягнення консенсусу в НАТО. 

Не менш важливо, це рішення здатне вплинути також на результати виборів-2024 у США. Для членів численних української, польської, балтійських тощо діаспор у США членство України в НАТО – вирішальне питання.

Буде величезною помилкою думати, що запрошення України до НАТО можна перенести на майбутнє так само безпечно, як США відкладали постачання озброєнь. Цього разу додаткова (і невизначено довга) пауза дасть Росії сигнал, що вона має вето на вступ України в НАТО.

Якщо визначити, що Україна отримає запрошення до НАТО після виконання певних умов – Росія зробить все, щоби ці умови не настали.

Так працюватиме російське гібридне вето, якщо його не зупинити зараз.

Докладніше – у редакційній статті "Європейської правди" Історія твориться у Вільнюсі. Саміт НАТО буде визначальним і для України, і для Байдена.