Бенжамен Адад – один з чільних представників партії президента Емманюеля Макрона у Національній асамблеї Франції, що опікується зовнішньою політикою. Він є членом комітету у закордонних справах, а ще – очолює так звану "групу дружби" з Україною у парламенті.

Та для нас важливо те, що Адад вірить у майбутнє України у складі ЄС та НАТО, а також те, що він має вплив на формування політики президента країни та Франції загалом.

Це – дуже наочна ілюстрація карколомної зміни політики щодо України, яку ми бачимо у Парижі. Та як далеко вона зайде? Про це – у відеоінтерв’ю Адада з редактором ЄП Сергієм Сидоренком.

Текстова версія інтерв’ю – у матеріалі "Ми воювали з Німеччиною за Ельзас і не будемо вказувати Україні, що їй робити з Кримом".

Коротко, про що говорив Бенжамен Адад:

"Переважна більшість французів підтримують Україну, вступ України до ЄС і НАТО, санкції проти Росії та постачання зброї в Україну. А ще дуже важливо, що Україна цікава французькому суспільству, вона привертає увагу".

"Отже, французи дуже переймаються Україною. Ми в парламенті ухвалили три резолюції щодо України. Одна резолюція про підтримку, друга – про визнання Голодомору геноцидом, яка посилається на важливість пам'яті української нації, і третя – про визнання групи Вагнера терористичною організацією. Ці рішення французький парламент підтримав майже одноголосно".

"24 лютого 2022 року відбувся великий зсув свідомості. 

Саме тоді ми зрозуміли, що розширення ЄС є геополітичною необхідністю. Якщо ви хочете зберегти мир і стабільність на європейському континенті, то вам потрібно конкурувати з Росією, Китаєм. А щоби ставати кращими у конкурентній боротьбі, необхідне розширення – а отже, потрібні Україна, Молдова, Грузія, Західні Балкани. Отже, це означає, що для успіху ми повинні одночасно реформувати Європу і розширювати її".

"Якраз відмова у вашому [України] запрошенні до НАТО стала провокацією. На саміті [НАТО у Бухаресті] 2008 року ми запросили Росію до агресії! Росія сприйняла це як слабкість, як сигнал, що західні країни не підтримують Україну та Грузію. Тому очевидно: якщо ми хочемо забезпечити довгостроковий мир, стабільність та стримування Росії, ми повинні прийняти Україну в НАТО".

"Я підтримую надання Україні винищувачів. І я розчарований тим, що рішення щодо F-16 забрало так багато часу, і що досі потрібен час для їхньої передачі".

"І для мене очевидно, що загалом наша стратегія працює: ми не хочемо, щоб НАТО або країни ЄС були втягнуті безпосередньо в конфронтацію. Тому ми даємо українцям те, що їм потрібно – чи то танки, чи то винищувачі".

"Після виборів у США – якщо все піде не так – європейці можуть опинитися перед потребою зробити крок уперед. І нам потрібно бути в змозі допомагати Україні навіть самостійно, без США. Поки що ми до цього однозначно не готові".

"Дуже довго в Європі – в Німеччині і не тільки – думали, що торгівля енергоносіями з Росією буде чимось на кшталт торгівлі товарами, де є ринок, а на ньому покупці й постачальники.

Ні, для Росії це була зброя!

…я дуже сподіваюся, а також просуваю те, що має настати кінець епохи наївності Європи".

"Європа повинна активізуватися, має бути здатною захищати власні інтереси у сфері безпеки, оборони, енергетики, торгівлі та технологій. Бути здатною конкурувати на світовій арені. І очевидно, що перший крок до цього ми робимо сьогодні в Україні".

Повне інтерв’ю – в матеріалі "Ми воювали з Німеччиною за Ельзас і не будемо вказувати Україні, що їй робити з Кримом".