Трохи більше ніж за місяць, вже 15 жовтня, у Польщі пройдуть вкрай важливі парламентські вибори.

Наближення виборів, успіх у яких далеко не є гарантованим, пояснює багато суперечливих ініціатив польської влади, у тому числі призначення Сеймом кандидатів до комісії з вивчення російського впливу у 2007-2022 роках. 

Скандальність цього кроку пояснюється тим, що опозиція переконана: ця комісія стане інструментом проти небажаних політиків, адже йдеться саме про ті роки, коли при владі була теперішня опозиційна партія "Громадянська платформа". Яка зараз має істотні шанси повернутися до влади. 

Ідея польської влади зустріла серйозний опір з боку Заходу. А це означає, що офіційна Варшава може знову мати проблеми як всередині країни, так і за її межами, йдеться у статті кандидата політичних наук, експерта-міжнародника Станіслава Желіховського Закон із подвійним дном: як влада Польщі використовує війну для боротьби з опозицією.

Ще наприкінці листопада минулого року депутати від панівної партії "Право і справедливість" (ПіС) подали законопроєкт про створення державної комісії з розслідування російського впливу на внутрішню безпеку Польщі у 2007-2022 роках – органу, який має визначити, наскільки великий вплив мали росіяни на внутрішню політику Польщі.

Робота над цією ініціативою відразу стала об’єктом критики. Новостворену інституцію почали звинувачувати, зокрема, в тому, що вона одночасно виконуватиме функції спецслужб, прокуратури та суду, а її рішення не оскаржуватимуться у судовому порядку, що, своєю чергою, може призвести до усунення з політичного життя осіб, на яких вони поширюються.

За словами представників опозиції, закон спрямований проти політичних опонентів партії влади, в першу чергу – проти лідера "Громадянської платформи" Дональда Туска (за що й отримав назву "lex Tusk"), тим більше – його прізвище згадувалося як у пояснювальній записці, так і у владних колах.

А правознавці однозначно оцінили комісію як неконституційний витвір, створений суто з пропагандистською метою.

"Lex Tusk" потужно мобілізував польську опозицію, яка 4 червня організувала чи не найбільшу вуличну демонстрацію з 1989 року. За даними організаторів, у варшавському "Марші Туска" взяли участь близько пів мільйона людей.

Критика продовжила лунати і від Заходу, зокрема від Європейського Союзу. 

Вже у червні було екстрено ініційовано провадження через положення "lex Tusk", які, як пояснила заступниця голови ЄК Вера Юрова, "можуть бути використані для впливу на можливість обрання людей на державні посади без належної процедури".

А в липні єврокомісар з питань юстиції Дідьє Рейндерс у своєму листі до польського міністра у справах ЄС Шимона Шинковського вель Сенка наголосив, що президентські поправки до "lex Tusk" не усунули деяких ключових проблем.

Ба більше, 26 липня Венеційська комісія закликала Польщу повністю і якомога швидше скасувати "lex Tusk".

Утім, польська влада продовжила роботу над комісією, що спонукало Брюссель оприлюднити застереження Рейндерса.

Та навіть це не змусило владу зупинитися. Вже 30 серпня Сейм Польщі голосами "Права і справедливості" (опозиція бойкотувала) затвердив склад комісії.

Польська влада демонстративно проігнорувала зауваження і опозиції, і юристів, і Єврокомісії. 

Таким чином, Варшава знову може опинитися у непростій для себе ситуації.

По-перше, це поглиблення поляризації всередині країни, яка з наближенням виборів іще більше зростатиме.

А по-друге, це чергове погіршення відносин із Заходом, що є вкрай загрозливою тенденцією, особливо на тлі триваючої російсько-української війни.

Проте схоже, що у польській партії влади готові заплатити таку високу ціну, аби лише забезпечити собі перемогу на виборах 15 жовтня. 

Докладніше – у матеріалі Станіслава Желіховського Закон із подвійним дном: як влада Польщі використовує війну для боротьби з опозицією.