Отримання Україною статусу країни-кандидата на вступ до Європейського Союзу не свідчить про те, що вступ вже майорить на горизонті. 

Це лише початкова ланка комплексної процедури розширення ЄС, яка передбачає імплементацію acquis ЄС за 33 переговорними розділами.

Україні необхідно буде пройти непростий шлях, який може зайняти роки і вимагатиме проведення складних реформ.

Полегшити його зможе створення українцями спеціального наративу, вважають виконавча директорка ГО "Український центр європейської політики" Любов Акуленко, а також аналітикиня організації Сніжана Дяченко у колонці Імідж для Європи: як комунікувати у ЄС необхідність вступу України.

Вони нагадують, що Україна вже прозвітувала про виконання рекомендацій ЄС для відкриття переговорів про вступ, а також про завершення процедури оцінювання масштабу роботи під час переговорів.

"Ключовими питаннями, якими займається український уряд, наразі є: як організувати процес адаптації українського законодавства та як посилити державні органи влади, дотичні до цього процесу", – повідомляють експертки. 

Тобто євроінтеграція України зараз розглядається радше в технічно-правовій площині, пояснюють Акуленко та Дяченко. І додають, що це важливий, але не єдиний аспект, який має врахувати країна-кандидат.

За їхніми словами, країна, яка вступає в ЄС, повинна мати свій історичний наратив – своєрідну легенду, котра пояснює, чому так важливо прийняти цю країну до європейської сім'ї. Такий наратив, зазначають представниці ГО "Український центр європейської політики", він покликаний створити позитивний образ країни-кандидата в європейських країнах і бути легким для сприйняття.

Влучний наратив також може сприяти подоланню скептицизму щодо розширення в країнах-членах ЄС, розвіянню стереотипів щодо країни-кандидата, ближчому знайомству з нею.

На це, зокрема, звертає увагу професор історії та політики Південно-Східної Європи університету Граца Флоріан Бібер в дослідженні Українського центру європейської політики "Реалістичний шлях вступу України до ЄС". Він підкреслює: "Якщо такого чіткого наративу нема, натомість може постати образ "бідної країни, ласої до європейських грошей", що поширився серед більшості істеблішменту ЄС впродовж останнього десятиліття".

Яскравим прикладом такого наративу була концепція "повернення до Європи", що активно просувалася лідерами країн Центрально-Східної Європи.

Отже, який наратив може запропонувати Україна?

"Повномасштабна війна Росії проти України змусила ЄС переосмислити свою роль як світового лідера і врешті визначитися, що межі Союзу лежать там, де Україна захищає його базові цінності. Дискусії, що зараз лунають в ЄС навколо внутрішньої реформи, також показують, що питання захисту основоположних цінностей Союзу стали актуальними і для самих європейців", – відзначають експертки. 

Разом з тим, повідомляють Акуленко і Дяченко, у звіті франко-німецької "Групи дванадцяти" розширення розглядається у дуже прагматичному контексті, а саме: скільки доведеться вкласти коштів в Україну і які вигоди це принесе чинним членам Євросоюзу?

Вони попереджають, що наратив про вступ України до ЄС має обов’язково враховувати цей контекст і відповідні побоювання європейців.

В очікуванні рішення Європейської ради про відкриття переговорів про вступ України до ЄС Український центр європейської політики закликає українських лідерів думок, передусім філософів та істориків, поміркувати над формуванням наративу для України.  

Докладніше – Любов Акуленко та Сніжана Дяченко у колонці Імідж для Європи: як комунікувати у ЄС необхідність вступу України.