Ізраїльсько-палестинське питання внесло розбіжності серед європейських урядів. Не дарма нещодавно німецька міністерка закордонних справ Бербок казала, що ХАМАС хоче вбити "клин ненависті" у світову спільноту.

Від початку реалізації Ізраїлем сухопутної операції у Секторі Гази (яка, як очікується, потягне за собою чисельні смерті цивільного населення) цей градус напруги лише зросте. 

І ЄС треба бути готовим до того, що ця війна стане непростим випробуванням для європейської єдності. 

Докладніше про розкол у Європі на тлі нової війни на Близькому Сході – у статті журналістки "Європейської правди" Ірини Кутєлєвої Європейський фронт ізраїльської війни: як пропалестинські протести розкололи ЄС.

Низка акцій на підтримку Палестини прокотилася столицями країн Європи. І уряди цих країн по-різному відреагували на акції.

Наприклад, у Великій Британії пропалестинські демонстрації були дозволені і пройшли без помітних інцидентів попри чисельність.

Натомість у Німеччині, Австрії та Франції  такі акції заборонили, а їх учасників розганяла поліція. 

У країнах із великою часткою мусульманського населення у акціях на підтримку Палестини взяли участь і представники влади. 

Зокрема, мер Сараєво Беньяміна Каріч взяла участь в акціях, що пройшли  в столиці Боснії і Герцеговини. Зокрема, вона заявила, що мешканці міста, які пережили "найдовшу облогу в сучасній історії" в 1990-х роках, знають, "що таке не мати води і їжі". 

Зазвичай організаторами пропалестинських акцій у європейських країнах є палестинські та мусульманські групи, асоціації за мир, профспілки робітників і студентів та ліві політичні партії.

Нова війна на Близькому Сході показала, наскільки по-різному європейці розуміють її причини і відповідальність сторін.

У Німеччині політики різко розкритикували демонстрації у Берліні, учасники яких раділи нападу бойовиків ХАМАС на Ізраїль, а канцлер Олаф Шольц оголосив про заборону підтримки діяльності ХАМАС.

Не дивно, що в країні з одними з найбільших єврейських і мусульманських громад спалахнула напруженість.

Однак Німеччина, яка відчуває історичну відповідальність за Голокост, все ж більше підтримує Ізраїль.

Та заборона на пропалестинські акції підняла важливу проблему, оскільки право на мирні зібрання закріплено у Конституції. 

Навіть уповноважений з питань антисемітизму у Німеччині Фелікс Кляйн висловив занепокоєння з приводу заборони демонстрацій, оскільки його турбує обмеження свободи мирних протестувальників.

Франція, яка є одним з лідером з кількості єврейського і мусульманського населення, також перебуває у напрузі, особливо після вбивства вчителя ісламістським бойовиком, яке французька влада пов'язує з подіями в Газі. 

Ще одним наслідком конфлікту на Близькому Сході для Франції стала хвиля фейкових мінувань.

На тлі таких ризиків рішення влади щодо заборони пропалестинських протестів, хоча його й оскаржують, виглядає логічним. 

А от, наприклад, в Іспанії міністри, які представляють ліві партії, засуджували дії Ізраїлю і критикували ЄС за "подвійні стандарти" у конфлікті на користь Тель-Авіва.

Розбіжності у поглядах на ситуацію в Ізраїлі проявилися навіть всередині євроінституцій. Однак ЄС зрештою вдалось ухвалити спільну позицію щодо ситуації на Близькому Сході.

Але, очевидно, що від початку реалізації Ізраїлем сухопутної операції у Секторі Гази градус напруги у Європі лише зросте. 

І ЄС треба бути готовим до того, що ця війна стане непростим випробуванням для європейської єдності. 

Докладніше – у матеріалі Ірини Кутєлєвої Європейський фронт ізраїльської війни: як пропалестинські протести розкололи ЄС.