Останні дні 2023 року у Грузії відзначилися сенсаційною новиною – про своє повернення у політику заявив засновник партії влади "Грузинська мрія" Бідзіна Іванішвілі.

Вся справа в тому, що перед грузинською владою постали виклики настільки серйозні, що вона потребувала такого повернення. 

Докладніше – у статті редактора "Європейської правди" Юрія Панченка Шлях до ЄС і до Росії одночасно: навіщо тіньовий лідер Грузії повертається у політику.

2023 рік став історичним для Грузії – попри прогнози скептиків, південнокавказька країна все ж отримала статус кандидата на вступ до Євросоюзу.

Причому цей статус було надано Тбілісі не так завдяки зусиллям грузинської влади, як навпаки. Після цього можливостей в грузинської влади для маневрування між Євросоюзом та Росією стає все менше. 

У 2024 році на Грузію чекає повне політичне перезавантаження.

Восени у країні мають пройти парламентські вибори, після яких наберуть чинності конституційні зміни, що стосуються процедури обрання президента.

Завдяки цим змінам каденція Саломе Зурабішвілі вийшла дещо довшою, аніж мала бути – не п’ять років, а шість. Це було необхідно для того, щоби повноваження обирати президента отримала нова каденція парламенту.

Ще одна особливість: уперше парламентські вибори відбуватимуться не за змішаною системою, як було досі, а виключно за пропорційною.

Відмова від "мажоритарки" суттєво збільшує виклики для партії влади. Зокрема, на парламентських виборах 2020 року "Грузинська мрія" не здобула більшості за пропорційною системою, але без проблем здобула необхідні мандати від мажоритарників, де мала стовідсотковий успіх.

За такої ситуації повернення до партійного керма її фактичного лідера Бідзіни  Іванішвілі може виглядати як логічний крок. Проте причиною повернення Іванішвілі точно не є необхідність посилення перед виборами, бо в опозиції проблем набагато більше.

Проблеми можуть виникнути в зовсім іншій сфері.

Євросоюз показав, що готовий відкрити двері для Грузії. Та чи готова грузинська влада заходити у ці двері?

Минулого року відносини між Москвою та Тбілісі зазнали справжнього ренесансу. У Кремлі високо оцінили відмову Грузії приєднуватися до західних санкцій та пішли назустріч за низкою напрямків.

Втім, усе має свою ціну, і обійми РФ можуть дорого коштувати Грузії.

Якщо раніше в Росії хоча б на рівні публічних заяв стверджували, що не бачать нічого небезпечного для себе в інтеграції пострадянських країн до ЄС, то тепер ці формальності відкинули. У РФ не приховують, що розглядають Євросоюз як вороже утворення, так само, як і НАТО.

А відповідно, розглядають зближення інших країн з ЄС як загрозу для себе.

Саме тому одна з найпоширеніших серед грузинської опозиції версій причини повернення Іванішвілі у політику – вимога РФ гарантувати, що Грузія не зробить наступний крок в бік ЄС.

З іншого боку, можливостей звинувачувати Євросоюз у грузинської влади стало менше – після надання кандидатського статусу розмови про те, що в ЄС упереджені щодо Грузії, навряд чи спрацюють.

А разом із тим відмова у відкритті переговорів про вступ майже напевно викличе масові протести – громадяни Грузії не погодяться відмовитися від європейської мрії, особливо в ситуації, коли її реалізація виглядає настільки ймовірною.

До таких протестів готуються і в РФ – в останні роки в Грузії стрімко розвивається антизахідний та проросійський рух Alt-Info, учасники якого вже відзначилися масовим спалюванням прапорів ЄС.

Зрештою, кризова ситуація може настати для грузинської влади набагато раніше.

Докладніше – у матеріалі Юрія Панченка Шлях до ЄС і до Росії одночасно: навіщо тіньовий лідер Грузії повертається у політику.