В умовах зменшення міжнародної підтримки конфіскація російських активів стає дедалі більш обговорюваною темою. Проте вона залежить і від політичної волі держав, які контролюють ці активи, у першу чергу – "Групи семи".

А серед них є ті, хто дуже обережно підходить до цієї ідеї. І до кола такої "тихої, але впливової опозиції" належить і Німеччина.

Ставлення уряду в Берліні до ідеї конфіскації не є однозначним: за майже два роки війни Берлін то підтримував їх використання для репарацій, то критикував цей крок.

Про те, чому так – в статті представників Центру Дністрянського Софії Косаревич та Івана Городиського Відгомін Світової війни: що впливає на позицію Німеччини щодо конфіскації російських активів. А далі – її короткий виклад. 

Ще від початку повномасштабного вторгнення РФ Німеччина веде активну політику щодо фінансової протидії Москві.

Окрім замороження золотовалютних активів ЦБ РФ також ведеться робота з іншими російськими активами – зокрема, в листопаді позаминулого року були націоналізовані активи "Газпрому" в цій країні в межах SEFE GmbH, щоб мінімізувати ризики в рамках "газової війни" з РФ.

І своєрідним "подарунком під ялинку" наприкінці 2023 року стала новина про те, що Німеччина має намір конфіскувати близько $800 млн активів, які зберігаються російською фінансовою установою – дочірньою компанією Московської фондової біржі – на банківському рахунку у Франкфурті.

Підставою для такого кроку стало порушення Закону про зовнішню торгівлю: посадові особи біржі спробували обійти санкції та зняти кошти з її німецького рахунку.

Німецький уряд та бізнес також готуються і до ймовірних рішень про націоналізацію їхніх активів у РФ.

Хоча ці кроки важливі, проте головним питанням є можлива конфіскація заблокованих активів ЦБ РФ.

Але практичні рішення щодо їхньої конфіскації уряд Шольца поки розглядати не готовий…

В Берліні вважають, що кожен крок у напрямку конфіскації, особливо якщо йдеться про активи центрального банку, повинен бути дуже ретельно вивчений з точки зору закону і наслідків, які він створить для німецької і світової економік.

Крім того, сама Німеччина послідовно виступає проти порушення принципу юрисдикційних імунітетів держав, які передбачають, що одна держава не має юрисдикції щодо майна іншої, навіть якщо воно розташоване на території другої.

Однак, окрім юридичних факторів, важливою є, як це не дивно, історія – наслідки Другої світової війни і через 90 років впливають на позицію Німеччини.

Після 1945 року Німеччина неодноразово стикалася з питаннями репарацій та вилучення активів, більшість з яких було врегульовано у двосторонньому порядку.

Але для багатьох країн питання відшкодування з боку Німеччини через події Другої світової війни досі не зняте.

Окрім Італії претензії до Німеччини щодо отримання репарацій за Другу світову війну висловила і Польща.

А слідом за італійцями й поляками свої претензії можуть висунути багато інших держав.

Посилаючись при цьому на потенційний "український прецедент".

Однак це не означає, що Німеччина не може змінитися, якщо будуть враховані кілька її застережень.

Докладніше – у статті Софії Косаревич та Івана Городиського Відгомін Світової війни: що впливає на позицію Німеччини щодо конфіскації російських активів.