Як у світі працюють військові омбудсмени і яка модель підійшла би Україні

Починаючи з 2014 року сотні тисяч українських громадян стали на захист України від російської агресії. Водночас ситуація така, що захист наразі особливо потрібен і самим нашим захисникам, а також їхнім родинам.

Військовослужбовці є вразливими і часто незахищеними, адже вони залежать від командира та змушені виконувати накази, ризикуючи життям і здоров’ям.

Тому Україні потрібен інститут захисту прав військових. Саме тому впровадження військового омбудсмена в Україні – важливий крок до посилення захисту прав військовослужбовців. 

Про досвід інших країн у цьому питанні і те, яку модель краще впровадити в  Україні, читайте в колонці заступника Генерального прокурора України (2019-2022 рр.) Гюндуза Мамедова Захистити захисників: чому Україні потрібен військовий омбудсмен і як він має працювати. Далі – стислий її виклад. 

Автор колонки нагадує, що перші спроби формалізувати механізм військового омбудсмена були зроблені у Скандинавії –  у Швеції інститут військового омбудсмена з’явився ще у 1915 році. 

"Військовий омбудсмен у Швеції був покликаний стежити за тим, щоб права солдатів і офіцерів не порушувалися, навіть у межах суворої військової дисципліни. Він також контролював діяльність командування, розглядав скарги військовослужбовців та стежив за тим, щоб до них застосовувались справедливі та законні процедури", – пояснює Гюндуз Мамедов. 

За його словами, поняття військового омбудсмена як окремої інституції особливо актуалізувалося після Другої світової війни, коли стало очевидним, що права військових мають бути особливо захищеними.

Заступник Генерального прокурора України зазначає, що є декілька моделей функціонування інституту військового омбудсмена.

Парламентська модель передбачає інтеграцію військового омбудсмена в існуючий інститут омбудсмена. 

"Така модель діє, зокрема, у Норвегії, де військовий омбудсмен підпорядковується парламенту, працюючи над скаргами військовослужбовців, контролем за умовами служби та забезпеченням відповідності стандартів у збройних силах", – пише автор колонки. 

А при виконавчій моделі, продовжує Гюндуз Мамедов, омбудсмен діє в межах уряду, наприклад, при Міністерстві оборони, але зберігає незалежність в ухваленні рішень.

Він наводить приклад Канади, де військовий омбудсмен підпорядковується безпосередньо міністру національної оборони, але має автономію у своїй діяльності. 

Також колишній заступник генпрокурора згадує про гібридну модель, яка поєднує елементи парламентської та виконавчої моделей.

Автор колонки звертає увагу, що одним з яскравих прикладів такої моделі є Сполучені Штати.

За його словами, у США функції нагляду за дотриманням прав військовослужбовців виконують уповноважений з питань захисту прав військовослужбовців та система генеральних інспекторів. Уповноважений виступає посередником між військовослужбовцями та командуванням і консультує щодо способів вирішення проблем.

А генеральні інспектори працюють у межах військових структур, розглядають скарги, проводять розслідування та звітують про виявлені порушення.

"Ця система забезпечує прозорість і підзвітність, оскільки інспектори не лише взаємодіють із військовими відомствами, але й надають звіти Конгресу США", – зазначає Мамедов. 

Крім того, автор колонки пише і про незалежну модель, що передбачає створення окремого органу або посади, що працює незалежно від виконавчої влади. Але, призначається парламентом, підзвітний йому і суспільству. Приклад – Німеччина. 

"На мою думку, для України як для достатньо молодої держави, яка до того ж бореться за власне існування й демократичний шлях, найбільш доцільно розглянути незалежну або, в крайньому разі, парламентську модель військового омбудсмена", – вважає колишній заступник генпрокурора України. 

Докладніше – в колонці Гюндуза Мамедова Захистити захисників: чому Україні потрібен військовий омбудсмен і як він має працювати.