Напади на вантажівки та на залізничні вагони з українським збіжжям, протести фермерів, що вимагають заборонити український імпорт. Заборони на українське зерно, кукурудзу та соняшник, запроваджені країнами ЄС – нашими сусідами.

І одночасно – блокада кордону з Україною у Польщі, що вже призвела до мільярдних збитків українських компаній.

Ба більше – гібридною торговою війною, в якій використовуються профспілкові страйки, блокування доріг і кордону, дезінформація та диверсії на транспорті.

Уряди європейських країн, втім, часто ухиляються від виконання своїх зобов’язань, воліючи мінімально втручатися у цю ситуацію.

Проблеми з українським імпортом почалися майже рік тому – у квітні 2023 року, коли польський уряд для початку заборонив увесь харчовий імпорт з України. А потім – пішов на "поступки", обмеживши заборону лише кількома групами, а також дозволивши транзит у треті країни.

До польської заборони приєдналися ще декілька країн: Угорщина, Словаччина та Болгарія.

Ці заборони напряму порушували законодавство ЄС, проте, як виявилося, Єврокомісія не здатна навести порядок із країнами-членами.

Попри те, що узгоджені з Єврокомісією обмеження проти українського агроімпорту мали бути скасовані ще у вересні, жодна з країн, що ввели заборону, досі її не скасувала.

Ба більше, в новому польському уряді – а саме Польща наразі є лідером обмежень проти української продукції – вже анонсують розширення заборони. Під неї можуть потрапити курячі яйця, м’ясо птиці, мед, цукор, яблучний концентрат та заморожені фрукти (насамперед малина).

Як і минулого року, ці заборони не мають жодних законодавчих підстав, проте уряд Польщі це не зупиняє.

"Всередині ЄС немає позиції, що треба обмежити імпорт з України. Лише щодо окремих товарів є такі позиції деяких держав-членів. Проблема полягає в тому, що рішення Єврокомісії можуть ігноруватися – і це стає проблемою для України", – відзначає торговий представник України Тарас Качка.

24 лютого в українських журналістів була можливість запитати у президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, яка прибула до Києва з Варшави, чи можливе фінансове покарання Польщі, якщо вона продовжить дію заборони чи навіть розширить її.

Відповідь президентки Єврокомісії була неконкретною, а по суті, звелася до фрази, як важливо знайти "компроміс, який влаштував би і польських, і українських фермерів".

Проте незрозуміло, як цього досягти у ситуації, коли польські фермери не зацікавлені у компромісі. Наразі їхні вимоги щодо обмежень проти українського імпорту підтримують до 77% поляків. А в умовах політичної кризи у Польщі цей фактор стає вирішальним – уряд не може дозволити собі піти на такий непопулярний крок і виконати приписи Єврокомісії.

Тим більше, що польські фермери знайшли потужний інструмент тиску на свій та український уряди – блокування кордону.

Причому цей інструмент охоче використовують й інші групи – першими блокаду українського кордону розпочали польські перевізники, а нещодавно до блокування приєдналися навіть мисливці (які взагалі не мають претензій до України).

А якщо недостатньо простої блокади кордону – у сусідів знайдуться ті, хто готовий нападати на українські вантажівки та вагони, висипаючи збіжжя. Наразі польська поліція не заарештувала жодного учасника таких нападів – і це також посилює відчуття безкарності.

Неготовність польських фермерів шукати компроміс робить неможливим і виконання запропонованого українським урядом "плану взаємопорозуміння", який, як сподіваються в Києві, здатний деблокувати кордон.

Наразі в Києві воліють продовжувати переговори та сподіватися на компроміс.

"Я вважаю, що прем’єри знайдуть відповідні кроки. Я як Президент говорю відкрито, що для нас дуже важливо зберегти союз з Польщею. А якщо кроки не знайдуться, то ми будемо захищати наш бізнес", – заявив на пресконференції 25 лютого Володимир Зеленський.

Під кроками із захисту українського бізнесу, ймовірно, мається на увазі введення дзеркальної заборони на польський агроімпорт – в першу чергу, на польську молочну продукцію, що займає чималу частку українського ринку.

Про можливість цього вже давно говорили в уряді, а нещодавно про підготовку до такого кроку заявив міністр аграрної політики Микола Сольський.

Цей крок може бути потужною відповіддю Польщі: на відміну від українських фермерів, польським молочникам буде набагато складніше знайти ринок збуту на заміну закритому українському.

Перш за все, дуже складно знайти юридичний механізм для такої масштабної заборони. Тим більше, Київ може реагувати на введені Варшавою заборони, але не на дії польських фермерів на кордоні.

"Законодавство України не передбачає правових механізмів, які б дозволили Уряду ввести торгову заборону чи обмеження польської продукції саме як захід у відповідь на дії Польщі до рішення Органу врегулювання суперечки в СОТ", – відзначає керівник практики міжнародної торгівлі юридичної фірми "Ілляшев та Партнери" Олена Омельченко.

Минулого року Київ анонсував подання скарги до Світової організації торгівлі (СОТ) проти всіх країн, що запровадять обмеження щодо української аграрної продукції.

Попри всі складності з функціонуванням арбітражу СОТ, цей крок викликав чимале занепокоєння наших сусідів. Навіть попри те, що ці справи досі перебувають на стадії консультацій – по суті, Київ "заморозив" ці справи, хоча в будь-який момент може їх "розморозити".

Ще більше дивує той момент, що заради подання скарги до СОТ Києву довелося пожертвувати можливістю арбітражу, прописаного в Угоді про асоціацію з Євросоюзом.

Це більш швидкий шлях вирішення суперечок, аніж СОТ, а головне, він не має проблем у вигляді непрацюючого апеляційного органу.

Втім, як уточнює Олена Омельченко, в розпорядженні Києва є й інші інструменти, які можуть бути використані за наявності політичної волі: антидемпінгові, санітарні чи фітосанітарні заходи або введення тимчасового обмеження.

Крім того, Україна може імплементувати ст. 21 ГАТТ про ВИНЯТКИ з міркувань безпеки та надати повноваження уряду застосовувати будь-які заходи, однак це потребує ухвалення окремого закону", – зазначає вона.

Втім, навіть за такого сценарію досягти успіху буде непросто.

Річ у тому, що польська харчова промисловість не має такого електорального впливу в Польщі, як фермери. А відповідно, далеко не факт, що такий крок зможе змусити польський уряд змінити свою політику.

І нарешті, у Варшаві вже пообіцяли у відповідь додатково розширити заборону на нові позиції українського імпорту. І це може бути досить небезпечно, адже масштабна торгова війна може ускладнити для України переговори про подальше відкриття європейського ринку.

Тим більше, нагадаємо, що претензії до української продукції мають фермери й з інших країн ЄС.

А щоби збільшити наші шанси на успіх, Київ має підготувати детальний аналіз того, які інструменти захисту ми маємо у своєму розпорядженні, які з них можуть бути ефективними, а які, навпаки, можуть принести більше ризиків, аніж результатів.

Саме тому "Європейська правда" разом із юридичною фірмою "Ілляшев та Партнери" відновлює спецпроєкт "Торгові війни", що виходив до початку повномасштабного російського вторгнення.

Настав час захищати й український експорт, і українських виробників на внутрішньому ринку. Як це зробити у нових умовах, в яких опинилася Україна, – поговоримо у наших наступних статтях.