"Перемирие" с мыслью про Кремль: зачем Орбан приехал в Киев и о чем договорился с Зеленским
У відносинах України та Угорщини, які вже давно перебувають у кризі, лише змінюючи її стадії, уперше з’явився шанс на принципові зміни. Незмінний угорський прем’єр Віктор Орбан, який майже 10 років поспіль відмовлявся їхати до України, зрештою змінив думку і опинився у Києві (до того ж зробив це геть нестандартно, усупереч і правилам, і логіці).
Але важливим тут є не тільки і не стільки сам факт візиту, як раптова і радикальна зміна тональності публічних заяв Орбана щодо України. Щоби зробити Україні приємно, угорський лідер навіть трохи відкоригував свої заяви щодо російської війни.
Фінальна мета переговорів, яку у Києві публічно підтримали і Орбан, і Зеленський – укласти глобальну двосторонню угоду між Угорщиною і Україною, яка би зняла накопичені двосторонні проблеми. І хоча жодних конкретних домовленостей наразі немає, на зустрічі у Києві з’явилася креативна ідея про те, як оформити українські поступки, зробивши їх прийнятними для українського суспільства.
Потенційно ця угода була би вигідна обом сторонам.
Для України це – шлях позбутися угорського вето, принаймні тимчасово. Орбану це дасть електоральні плюси, а до того ж дозволить поліпшити відносини Угорщини з іншими країнами ЄС, які дедалі більше тиснуть на нього щодо України.
Але не поспішайте вважати, що "угорську проблему" знято.
Орбан не змінився і не перетворився на європейського політика
Ще до від’їзду з Києва він дав зрозуміти українським партнерам, що не розриває зв’язків з Кремлем. До того ж з’ясувалося, що в угорську урядову делегацію, що прибула до Києва, включили бійця російської пропаганди.
Домовленість щодо угорської меншини також поки зарано вважати укладеною. Перш за все, наразі невідомо, які умови висуне Будапешт під час переговорів, а нещодавня історія про 11 вимог Орбана, які Будапешт передав Україні, спонукає до обережності в оцінках.
Тож не виключено, що нинішнє угорсько-українське "перемир’я" виявиться тимчасовим і діятиме, лише доки Орбан відчуває гостру потребу у зміні свого іміджу.
Утім, шанс укласти реальну домовленість з Угорщиною є високим, як ніколи, і Україна має його використати.
Про це йдеться у відеопоясненні "Європейської правди", яке ми рекомендуємо тим, хто обирає мультимедійний формат. А якщо вам до душі більш детальний текстовий довгочит – то запрошуємо до аналітичної статті під цим відео.
Візит без токсичного міністра
Віктор Орбан – політик, що існує та діє поза загальноєвропейською матрицею правил та цінностей. Навіть до Києва він прибув з порушенням сформованих традицій.
За 2,5 роки повномасштабної війни, зважаючи на постійні візити іноземних лідерів, український уряд побудував інфраструктуру для їхніх поїздок до Києва. Причепні спецвагони чи навіть окремий спецпотяг, які дозволяють першій особі відпочити в дорозі, прийняти душ перед переговорами з українським керівництвом тощо.
Усе це запропонували і Орбану… і він відмовився.
Всупереч логіці та на шкоду власному комфорту угорський прем’єр наполіг на тому, що він та уся делегація їхатимуть до Києва автодорогами, в угорських броньованих автомобілях.
Отже, кортеж Орбана перетнув український кордон пізно ввечері; карпатський перевал долав глибоко вночі, вже після опівночі. Навіть попри поліцейський супровід та перекриті дороги, до Києва він дістався лише вранці, тож перед зустріччю із Зеленським Віктор Орбан був змушений 2-3 години відпочити в посольстві. А пообіді він попрямував назад до Угорщини, щоби близько опівночі знову опинитися на перевалі, і до ранку дістатися Будапешта.
Мотиви такого рішення лишилися невідомі, та й воно просто не має притомного обґрунтування.
А от інша особливість візиту є цілком пояснюваною і вагомою.
У складі угорської делегації не виявилося очільника МЗС Петера Сійярто, який багато років до того був головним переговірником з Україною в уряді Угорщини. І це не було збігом обставин чи випадковістю.
Цим Орбан передав сигнал, що він дійсно налаштований домовитися із Зеленським.
Річ у тім, що Петер Сійярто за останні роки здобув у Києві максимально токсичний імідж, а його діяльність була системно спрямована на поглиблення угорсько-українського конфлікту. І це не перебільшення.
Саме Сійярто виголошував найскандальніші заяви у відносинах Києва та Будапешта, які викликали обурення, навіть публічне, з боку України. І не лише під час великої війни – у 2017 році, після схвалення освітнього закону, саме він оголосив, що Угорщина наділі блокуватиме шлях України до ЄС і НАТО. І вето на рішення у Брюсселі також втілював саме він.
А ще саме Сійярто є головним зв'язковим Угорщини з російським та білоруським режимами. Він постійно їздить до Мінська і Москви, він особисто рятує Росію від міжнародної ізоляції, і навіть готовий терпіти приниження від росіян, аби зустрічатися з ними.
А ще Сійярто запам’ятався як людина, що не дотримує слова і руйнує досягнуті домовленості щодо вирішення українсько-угорської суперечки, досягнуті на робочому рівні – таке відбувалося кілька разів.
Словом, в угорсько-українських відносинах немає більш токсичного посадовця. І те, що Орбан роками зберігав за ним роль "головного по Україні", було свідченням того, що Угорщина налаштована на збереження і посилення конфлікту з Києвом.
Тож новина про те, що цього разу міністр лишився поза київськими домовленостями, давало надію на те, що Орбан змінив парадигму і дійсно прагне компромісу у відносинах з Україною.
Про що домовилися?
Переговори Зеленського і Орбана – спочатку віч-на-віч, потім із залученням прем’єра Шмигаля та інших урядовців – тривали понад дві години.
Утім, жодних фінальних домовленостей у вівторок укладено не було, а результат зустрічі можна найточніше описати двома словами: "домовилися домовлятися". Але зважаючи на те, що досі відносини були у глибокій кризі і Угорщина відмовлялася від переговорів у принципі – це зрушення насправді дуже вагоме.
Обриси можливої домовленості вже відомі.
Про них розповіли лідери після переговорів. Угорський прем’єр підтримав ідею українського президента про велику двосторонню угоду, яка владнала би проблемні питання двосторонніх відносин.
Обговорюються і поступки України, і "компенсатори" від Угорщини.
Перш за все, угорський лідер чекає на поступки Києва щодо статусу та особливих прав угорськомовної меншини на Закарпатті. "Європейська правда" вже розповідала, що від початку року тривають неформальні консультації України та Угорщини про те, що можна змінити у меншинному законодавстві, але угорська сторона висувала часом зависокі вимоги.
Сферою, де домовленість найреальніша, є освітнє законодавство, однак і тут Києву доведеться піти на поступки, щоб задовольнити угорські вимоги. Зокрема, у Будапешті категорично вимагають, щоб Україна повернула до законодавства згадку про школи з угорською мовою навчання (з 2017 року закон каже, що навіть ті школи, де частину предметів викладають угорською, формально мають статус україномовних).
Із заяв лідерів випливає, що Зеленський запропонував Орбану взаємні поступки – і той погодився.
Так, одночасно з цим рішенням України Будапешт має відкрити і надалі фінансувати бюджетним коштом україномовну освіту в Угорщині, зокрема для дітей українських біженців. Це створить паритет і зробить зміни українського законодавства про освіту більш реалістичними. "Фінансування цієї школи угорська держава візьме на себе. Буде відкрито стільки українських шкіл, скільки буде потрібно", – пообіцяв Віктор Орбан.
Потенційна двостороння угода має стосуватися не лише прав меншин, йдеться про ширший спектр питань. І хоча лідери не стали їх перераховувати, не секрет, що у двосторонніх відносинах є теми, вирішення яких вигідне передусім Україні. Це і розширення прикордонної інфраструктури, і імпорт електроенергії, і експортні шляхи для української продукції.
Окремо треба відзначити, що Орбан підняв питання повоєнної відбудови України і участі у ній угорських компаній. Якщо в Будапешті всерйоз про це думають – то, ймовірно, Орбан справді налаштований на конструктив у відносинах.
Ба більше – щоб додати позитивного настрою, Орбан навіть припустив, що його підхід щодо проросійського плану "негайного припинення вогню в Україні" має вади, та "подякував" Зеленському, який відкинув цей план за зачиненими дверима (відмову Зеленського Орбан визнав у інтерв’ю після візиту, про це трохи згодом).
Але на цьому "мед" закінчується та починається "дьоготь".
Російські метастази Орбана
У цій статті ми кілька разів наголошували, що говорити про реальне припинення антиукраїнської політики Орбана поки зарано. Домовленості Орбана і Зеленського ще немає, є тільки переговори щодо неї.
І справа не лише в тому, що історія відносин з Угорщиною дає підстави сумніватися в анонсованій домовленості до її фінального узгодження. Це теж важливо – але позитивні сигнали від Орбана дають обережну надію, що цього разу Угорщина дійсно налаштована на конструктив. Хоча б обмежений, хоча б тимчасово.
Ще важливіше те, що одночасно із зустрічами в Україні Віктор Орбан дав зрозуміти: він лишається і планує лишатися у російській орбіті й надалі.
Так, Сійярто показово відсторонили від візиту, щоби створити позитивну тональність першої зустрічі лідерів. Але невдовзі після завершення зустрічі у Києві очільник МЗС Угорщини... передзвонив своєму російському колезі Сергєю Лаврову! Чи був цей дзвінок таким собі звітом для головного партнера Угорщини про результати українських переговорів – лишається хіба припускати. Але абсолютно незаперечним є те, що це був політичний сигнал про збереження російського вектора зовнішньої політики Угорщини.
Варто також зауважити, що дзвінок Сійярто Лаврову абсолютно точно не був самодіяльністю. Так само як і попередні токсичні дії та заяви угорського міністра ніколи не були його особистою позицією.
В угорській системі влади рішення ухвалює Орбан, а посадовці на кшталт Сійярто їх втілюють. Просто очільнику МЗС випала роль рупора антиукраїнських та проросійських ідей Орбана, яку угорський міністр продовжує втілювати.
Зрештою, Орбан у Києві й сам підтвердив, що лишається в орбіті Кремля.
До складу угорської делегації, що приїхала до України кортежем, включили не лише посадовців, а й одного журналіста, і дуже специфічного.
Це Роджер Кьоппель – головний редактор, видавець та ключовий автор швейцарського сайту та тижневика Die Weltwoche. Це не дуже популярний сайт, якому Орбан, утім, вже кілька разів давав інтерв’ю. А ще Кьоппель до 2023 року був швейцарським депутатом, суміщаючи, усупереч усіх правил журналістики, роботу політика і головреда.
Але головна особливість цього швейцарського видавця – це його відкрито проросійські погляди.
Кьоппель не раз був гостем німецькомовної редакції російського пропагандистського мовника RT, доки ту не закрили навесні 2022 року. У своєму виданні він системно захищає Путіна; у лютому 2022 року закликав Захід зрозуміти путінську Росію, замість того щоби протистояти їй; винувацем російського вторгнення він називає НАТО, що "спровокувало Путіна". А у 2023 році він відвідав Росію, щоби взяти компліментарне інтерв’ю у Соловйова та у Львової-Белової, що разом із Путіним перебуває у розшуку Міжнародного кримінального суду за воєнні злочини.
Словом, це топовий російський пропагандист в інформаційному полі Швейцарії та у німецькомовному просторі загалом.
А зважаючи на те, що Роджер Кьоппель, завдяки своєму політичному минулому та публічності, активно поширює проросійську дичину, чимало німецьких медіа навіть публікували пояснення про його особливості, прямо називаючи його "красномовним путіністом".
Неможливо уявити, що Віктор Орбан не знав про це, коли включив його до складу угорської делегації, провів до Маріїнського палацу повз контроль безпеки тощо. Кьоппель, до слова, стверджує, що прем’єр особисто запросив його до Києва, зателефонувавши йому минулої п’ятниці.
І це видається цілком реальним, зважаючи на роль пропагандиста у візиті: після двосторонніх переговорів Орбан дав швейцарцю інтерв’ю у приміщенні угорського посольства у Києві. Ця розмова не дає багато новин у порівнянні з пресконференцією лідерів. Єдине принципово нове – Орбан підтвердив припущення про те, що Зеленський відкинув його ідею "негайного перемир’я" за чинною лінією зіткнення з РФ. За словами угорського лідера, президент України заявив, що сумнівається у логіці плану Орбана і не підтримує його, оскільки Україна має поганий досвід спроб перемир’я з Росією. Подібні перемир’я "не були добрими для України", переказав його слова Орбан.
Навіщо це Орбану?
Це питання є насправді дуже важливим, відповідь на нього визначає те, наскільки щирим є прагнення Орбана досягти домовленості з Україною – особливо зважаючи на те, що він, як виявилося, не змінив своєї проросійської політики.
Утім, реальну відповідь знає лише сам угорський прем’єр.
Можна констатувати, що Віктор Орбан зараз опинився під жорсткою критикою та тиском європейських партнерів. Жорстке протистояння з Києвом лишило Угорщину ізольованою на європейській арені. Зокрема, схоже, він так і не зможе – попри свої багатомісячні намагання – долучитися до консервативного блоку ЄКР у Європарламенті.
Навіть для французького "Національного об’єднання" Марін Ле Пен партнерство з відкрито проросійськими силами стає занадто токсичним (що стало однією з причин виключення "Альтернативи для Німеччини" з блоку Ле Пен).
Зараз, у період угорського головування в Раді ЄС, а також у період розподілу керівних посад у Європарламенті, Орбану вигідно змінити відносини з Україною на більш конструктивні, і це цілком могло бути однією з ключових причин зміни політики угорського лідера.
Але якщо питання лише у портфелях, то і потепління може бути нетривалим.
Тож Україні під час переговорів з Угорщиною варто звертати увагу на те, чи не повертається Орбан до свого попереднього виражено антиукраїнського дискурсу.
Ще одна підстава для обережності – те, що Орбан раніше не раз доводив: в реальності права угорців в Україні непокоять його набагато менше, ніж збереження влади та доступ до європейських фінансових інструментів. А тиск на Україну Будапешт традиційно використовував для того, щоби шантажувати Брюссель можливістю вето щодо українських питань. Тож високою є імовірність, що за будь-якого розвитку подій Орбан лишить відкритими частину проблем у відносинах з Україною, щоби використати їх згодом.
Повне вирішення проблем у відносинах – не в його інтересах.
Утім, не варто повністю відкидати і позитивний сценарій. Зрештою, навіть часткове, навіть тимчасове послаблення конфлікту з Угорщиною – в інтересах нашої держави. Звісно, якщо поступки з українського боку не будуть неприйнятними для суспільства (на кшталт тих, яких Угорщина вимагала донедавна).
Тож цей шанс точно треба використати.
А розвиток подій протягом наступних пів року має засвідчити, чи дійсно керівництво Угорщини змінило підхід до відносин з Україною.
Автор: Сергій Сидоренко,
редактор "Європейської правди"