Владимир одобрил, Владимир выполнил? Был ли украинский след в подрыве Nord Stream
Історія, яку описують західні ЗМІ, гідна екранізації. Президент держави, охопленої війною, санкціонує масштабну диверсію проти агресора.
А коли її викривають його найближчі союзники, вирішує зупинити планування. Та уже надто пізно…
Через майже два роки після підриву російських "Північних потоків" досі невідомо, хто саме це зробив, як саме – і з якою метою. Та подробиці, які почали просочуватись у ЗМІ й знайшли принаймні часткове підтвердження, все більше вказують "український" слід як організатора, так і виконавця диверсії.
Історія з "Північними потоками" продовжує розгортатися за сценарієм гостросюжетного трилера – з несподіваними сюжетними поворотами й непередбачуваними наслідками.
Якщо за операцією справді стоїть Україна – ба більше, якщо її санкціонували на найвищому військово-політичному рівні, –
якими тоді можуть бути наслідки для підтримки Києва з боку Заходу?
Ми поки що достеменно не знаємо всіх подробиць. Можливо, не знає їх і німецьке слідство – єдине, яке продовжує розслідування інциденту з російськими газогонами.
Та ознак "українського" сліду у вибухах 26 вересня 2022 року на глибині 80 метрів у Балтійському морі, які поховали мільярди інвестицій Кремля, – усе більше.
Водночас аж ніяк не виключено, що публікація нових "сенсаційних подробиць" диверсії на "Північних потоках" саме зараз, під час наступу Збройних сил України в Курській області Росії – не просто збіг. На непричетності України у цих вибухах наполягають в Офісі президента.
Більше – в матеріалі "Європейської правди".
Кому вигідне знищення газогонів?
Ще до минулого року джерела в західній розвідці допускали, що підрив "Північних потоків" – це так звана операція під чужим прапором, реальні організатори якої прагнули просто покласти відповідальність на Україну.
У такому сценарії теоретично могла бути зацікавлена саме Москва – аби підірвати репутацію Києва на Заході й, відповідно, обмежити західну військову допомогу для нього.
Щоправда, ті ж джерела дуже скептично поставились до можливості того, що Росія підірвала власні ж потоки – адже так вона (принаймні в уявленні цих джерел) втратила потенційні важелі газового тиску на Європу. Ще й завдала собі ж збитків через зруйновану підводну інфраструктуру.
Своєю чергою Росія вкрай активно поширювала будь-які вказівки на те, що реальними організаторами підривів "Північних потоків" були США. Зрештою, хіба не Джо Байден казав, що в разі повномасштабного російського вторгнення в Україну "не буде" ніяких "Північних потоків"?
Саме у зв’язку з цим росЗМІ почали розлого цитувати американського журналіста-розслідувача Сеймура Херша, статтю якого (засновану на даних якогось одного ну дуже поінформованого джерела) вщент рознесли OSINT-аналітики. А деякі корисні… персонажі в Європі й досі продовжують голослівно говорити про "американську" зловісну руку.
Окрема лінія спекуляцій – причетність до диверсії… уряду Польщі, що розглядалося ще минулоріч.
Версія, здавалося б, не позбавлена хоча б якоїсь логіки: Польща була одним із головних критиків "Північних потоків" ще з 1990-х років, та й – якщо вже повністю вдатись у якбитологію – певні логістичні питання перевезення українців та вибухівки для диверсії теоретично могли бути негласно схвалені польською владою.
У німецької сторони також викликав підозру той факт, що Польща була одним із найбільш активних прибічників версії про російський слід. Відомо, що розвідка Німеччини отримала від Варшави список росіян, які могли б бути причетними до підривів "Північних потоків", але переконливими ці дані в Берліні не здалися.
Окрім Німеччини, підриви ниток "Північних потоків", розслідували також Швеція та Данія.
Але вони в лютому цього року закрили справу через відсутність достатніх доказів.
Можна висувати теорії змови, чому так сталося, але імовірна причина – набагато банальніша. Данські та шведські слідчі зосереджувались на підозрілих пересуваннях російських військових суден у Балтійському морі незадовго до диверсії.
Не дивно, що такі розслідування були приречені зайти в глухий кут. Хіба ж Росія зацікавлена в тому, щоб викривати саму себе (якщо вона справді причетна до диверсії)?
Натомість німецька сторона практично від самого початку зосереджувалась на "українському" сліді. А численні, хай і нерегулярні зливи у ЗМІ лише підкидали хмизу в багаття.
Що відомо про "український" слід
Найбільш детальну картину того, що відбулося, минулого літа описав Spiegel у масштабному розслідуванні, а доповнило її розслідування Die Zeit, ADR та SWR.
Фінальним штрихом у цій схемі стала стаття The Wall Street Journal, яка ґрунтується на даних українських джерел та вийшла в ніч на четвер за Києвом.
Як пише WSJ, президент Володимир Зеленський у травні 2022 року схвалив операцію з підриву "Північних потоків", а керувати нею мав генерал, що підпорядковувався безпосередньо колишньому головкому ЗСУ Валерію Залужному.
Десь у червні 2022 року Центральне розвідувальне управління отримало від нідерландської розвідки інформацію про те, що Україна нібито готувала диверсію на "Північних потоках". США зв’язалися з українською стороною та застерегли її від таких кроків, після чого – це був серпень – повідомили союзникам у НАТО, що Київ, вочевидь, уже не планував ніякої диверсії.
За даними WSJ, Зеленський справді відкликав згоду на проведення операції.
Але Залужний начебто відмовився скасувати підготовлену диверсію і дещо її змінив. До того ж, стверджується у статті, долучений був до неї український розвідник Роман Червінський, якого в Україні судять у непов’язаній справі.
Центральна "дійова особа" – 15-метрова яхта Bavaria Cruiser 50 Andromeda, або ж просто "Андромеда". На початку вересня 2022 року її начебто орендує польська компанія Feeria Lwowa – явно підставна, записана на вчительку з Києва (і, ймовірно, створена українською розвідкою).
Оренду оформили на румунський паспорт такого собі Штефана Марка (який спалив його у жовтні 2022 року) від імені жителя Дніпра, військовослужбовця Валерія Колесника. Заплатили за оренду українські бізнесмени Максим Б. і Рустем А.
6 вересня "Андромеда" відпливає з німецького порту Росток, на борту – п’ятеро чоловіків і жінка (усі вони, вочевидь, використовували фейкові імена). Далі судно зупиняється в порту Вік на німецькому острові Рюген; на данському острові Крістіансе, на північний схід від Борнгольму; біля шведської громади Сандхамн; і біля польського Колобжега, перш ніж воно повернеться в Росток.
Десь у цих подорожах – найімовірніше, перебуваючи неподалік Крістіансе, – екіпаж "Андромеди" і заклав вибухівку на нитках "Північних потоків", які підірвали 26 вересня 2022 року.
Що ж видало "українську" операцію? За даними західних ЗМІ, всього нічого – низка дрібниць і випадковостей.
Приміром, як пише WSJ, екіпаж "Андромеди" випадково забув помити яхту, і на ній залишилися сліди вибухівки та ДНК фігурантів. А під час позапланової зупинки судна в Сандхамні (погана погода ледь не зірвала всю операцію) місцеві побачили на ньому… прапор України.
"Завжди сміюся, коли читаю в ЗМІ спекуляції про якусь величезну операцію із залученням спецслужб, підводних човнів, безпілотників і супутників. Усе народилося із затяжного нічного застілля та залізної рішучості жменьки людей, які мали сміливість ризикувати своїм життям заради своєї країни", – розповів виданню анонімний український співрозмовник.
Усе це, потрібно підкреслити ще раз, – не доведені факти, а версія, яка випливає з повідомлень у ЗМІ. Але є принаймні один факт, який, схоже, офіційне слідство не ставить під сумнів.
Що стало відомо зараз
Німецькі видання ARD, Süddeutsche Zeitung та Zeit з’ясували, що Федеральна прокуратура Німеччини в червні 2024 року видала перший ордер на арешт у справі про диверсії на "Північних потоках". Його фігурант – український інструктор із дайвінгу Володимир Журавльов, який, як вважає німецьке слідство, був одним із шести пасажирів "Андромеди".
Що ж спонукало Берлін до такого висновку?
За інформацією журналістів, Журавльова помітили у білому Citroën на вже згаданому острові Рюген у ніч проти 8 вересня 2022 року. Машину зафіксували камери спостереження через перевищення швидкості.
Саме на ній, припускає слідство, екіпаж "Андромеди" привезли з України через Польщу до Німеччини; це підтвердили очевидці – зокрема, водій машини, який упізнав Журавльова на фото та розповів, що отримав завдання "підвезти українців". Крім того, у Citroën також могло перевозитись обладнання для дайвінгу.
Журавльов, як з’ясувалося, жив у польському місті Прушкув, і Німеччина нібито відправила Польщі прохання про арешт чоловіка.
За відведені 60 днів Журавльова не заарештували, й він, судячи з усього, повернувся в Україну.
Крім того, слідство в Німеччині отримало анонімне наведення на школу дайвінгу під назвою Scuba Family, де працював Журавльов. Її власники – подружжя Світлани та Євгена Успенських – теж потрапило в поле підозрюваних у диверсії (ЗМІ не уточнюють, у чому саме підозрюються Успенські).
Сама Світлана в розмові з німецькими журналістами заперечила причетність до цієї справи й заявила, що у вересні 2022 року була в Болгарії. Більш розлогий коментар жінки навело Politico: Успенська зазначила, що не настільки досвідчена дайверка, аби закласти вибухівку на "Північних потоках", і надала фото з України, датовані осінню 2022-го. Її чоловік, Євген, нині служить у Збройних силах.
Журавльов був більш лаконічний: сказав, що вперше чує про підозру в диверсії на "Північних потоках", а на запитання про свою причетність сказав "Ні" та поклав слухавку.
Публічною цю історію зробило те, що польська прокуратура підтвердила отримання запиту на арешт Журавльова від Німеччини. Підтвердила, що Журавльов на початку липня виїхав в Україну. І заявила, що Німеччина не внесла дані про нього в базу розшукуваних осіб, якою користується польська Прикордонна служба, тому на кордоні чоловіка затримати не могли.
Іншими словами, існування ордера на арешт у справі "Північних потоків" – це доконаний факт, а не проста спекуляція у ЗМІ
Це перший підтверджений зв’язок диверсії з Україною, який узгоджується з головною версією німецького слідства – і викладеним вище описом подій.
* * * * *
Поява першого конкретного підозрюваного у справі про диверсію на "Північних потоках", ще й із запитом Німеччини на арешт, вже стала поворотною подією.
Німецькі ЗМІ прямо пишуть: якщо версія слідства правильна, всі версії про можливу причетність Росії чи США до диверсії можна сміливо відкидати.
На українсько-німецькі відносини викриття про Журавльова, схоже, не вплинули.
"Безвідносно до результатів процесу ми продовжуватимемо підтримувати Україну в її оборонній боротьбі проти незаконної загарбницької війни Росії стільки, скільки буде необхідно, як неодноразово казав канцлер", – заявив у середу речник федерального уряду Вольфганг Бюхнер.
Та через масив викриттів у ЗМІ перед Берліном постає вкрай незручна дилема.
Німеччина допомагає зброєю Україні – державі, певною мірою причетною до масштабної диверсії в її територіальних водах, яка цілком могла бути підставою для задіювання статті 5 Північноатлантичного договору.
Це – майже дослівна цитата анонімного посадовця з Німеччини для матеріалу The Wall Street Journal – того самого, де "український" слід подається як фактично беззаперечна та єдина версія подій.
Попри це, стверджувати, що причетність України до диверсії встановлена однозначно, не можна.
Увагу привертає і час, коли стало відомо про ордер на арешт українця Журавльова та нові подробиці про планування операції нібито на рівні Зеленського та Залужного. А саме – під час наступу ЗСУ в Курській області Росії, який (на зло Кремлю) отримав підтримку західних союзників Києва.
Чи може це бути не просто збігом? Оскільки ми досі не знаємо всієї правди про підрив "Північних потоків", виключати ймовірність чергової спецоперації Росії не можна.
Хоча Київ не коментував останні дані про розслідування підривів "Північних потоків", його позиція незмінна принаймні з минулого року, коли Володимир Зеленський запевнив: "нічого подібного Україна не робила". "Україна не має нічого спільного з вибухами на Nord Stream",– вже після виходу публікації WSJ заявив радник українського президента Михайло Подоляк.
А Валерій Залужний (тепер вже – посол України у Великій Британії) у коментарі WSJ заявив, що йому нічого не відомо про операцію з диверсії на "Північних потоках", будь-які припущення про протилежне є "простою провокацією", а Збройні сили України не уповноважені здійснювати закордонні операції.
Однозначно інше – ця тема, яка повернулася в інформаційний простір після двох років "сплячки", обов'язково матиме продовження. Можливо, нова інформація дозволить більш впевнено припускати, що ж насправді стоїть за вибухами у Балтійському морі.
Автор: Олег Павлюк,
журналіст "Європейської правди"