Миротворец от Байдена: удалось ли директору ЦРУ преодолеть российское влияние на Балканах
Сполучені Штати всерйоз взялися за врегулювання конфліктних ситуацій на Балканах.
Минулого тижня директор ЦРУ Вільям Бернс здійснив масштабне турне країнами регіону, відвідавши Боснію і Герцеговину, Сербію, Болгарію, Північну Македонію, а також частково визнану державу Косово.
Показово, що цей візит не афішувався владою США і навіть не був підтверджений постфактум. Лише деякі країни, зокрема Косово, офіційно повідомили про візит топпереговірника зі Сполучених Штатів. В деяких інших країнах про візит стало відомо лише випадково.
А повністю маршрут директора ЦРУ вдалося відстежити лише завдяки даним сайту Flightradar24, що відслідковує переміщення літаків.
Ця утаємниченість не дозволяє робити детальні оцінки щодо цілей та здобутків балканського турне Бернса. Проте однозначно, що
американський переговірник вирішив відвідати саме ті країни, де фіксується посилення гібридного впливу РФ.
Більш того, деякі з цих країн стоять на порозі військового конфлікту.
Тож не випадково для цієї місії був обраний кадровий дипломат, який раніше очолював посольство США в РФ.
І перші сигнали, що надійшли з Балкан вже після візиту Бернса, свідчать, що "програму-мінімум" виконати вдалося – ймовірність силових конфліктів у цих країнах суттєво зменшилася.
П’ять проблемних країн
Перш за все, чому метою візиту були обрані саме ці країни?
З усіх них найбільша ймовірність внутрішнього конфлікту фіксується у Боснії і Герцеговині. Як вже неодноразово писала "Європейська правда", лідер Республіки Сербської (РС; одного з двох державних утворень у складі БіГ) Мілорад Додік анонсував план дій із "мирного роз’єднання" з Боснією.
При цьому Додік (за підтримки Росії та Китаю) не визнає повноважень високого представника ЄС Крістіана Шмідта – відповідно до Дейтонських угод, саме високому представнику належить найвища влада у країні, включно з правом зупиняти дію законів та інших державних актів.
Не менш високою є ймовірність конфлікту між Сербією та Косовом.
У Белграді не лише не визнають незалежність своєї колишньої автономії, але й прагнуть зберегти контроль принаймні над північною частиною Косова, що заселена етнічними сербами.
Натомість косовський прем'єр Альбін Курті намагається уніфікувати систему державного управління, поширивши на північ країни дію законодавства Косова. Як правило, ці спроби викликають масштабні протести сербів та погрози з боку Белграда.
Остання ініціатива уряду Косова – відкриття автомобільного руху мостом через річку Ібар, що поєднує "сербську" та "албанську" частини міста Мітровіца.
Попри те, що практичного сенсу у блокаді руху цим мостом немає, це має символічне значення для косовських сербів, а відповідно, відкриття руху цим мостом може дати старт масштабним протестам. Через це західні країни закликали Курті відмовитися від своїх планів, але донедавна – безуспішно.
А на додачу на півночі Косова добіг кінця термін дії автомобільних номерів сербського зразка – і їхня заміна на косовські може також привести до масових протестів.
Обидва згадані конфлікти напрямку пов’язані з Сербією – саме нинішня сербська влада сприяє сепаратистським настроям і в БіГ, і в Косові. А на додачу Сербія не приєднується до санкцій проти Росії, нарощує співпрацю з Китаєм, а також дискутує про вступ до БРІКС.
Також директор ЦРУ відвідав Північну Македонію, де після зміни влади взяли курс на перегляд відносин із Грецією та Болгарією – і це може створити проблеми для євроінтеграційного курсу країни, а також посилити конфлікти всередині НАТО.
Й нарешті, ще одним пунктом візиту Бернса стала Болгарія, країна, яка перебуває у глибокій політичній кризі й вже кілька років не може обрати стабільний уряд – і на цьому тлі зростає популярність відверто проросійських сил.
Єдине питання: чому в списку цих візитів немає Чорногорії?
Адже ця країна також має численні проблеми з гібридним впливом РФ.
Втім, відповіді на це, можливо, ми так і не дізнаємося.
Червоні лінії США
Непублічний статус візиту директора ЦРУ ускладнює аналіз його результативності.
Втім, щонайменше візит до Боснії і Герцеговини можна назвати вкрай вдалим – його наслідком стала суттєва деескалація ситуації в країні.
Відомо, що у Сараєві Вільям Бернс зустрівся з усіма трьома членами президії БіГ – найвищу посаду у державі займають три представники від її провідних етносів.
Про зустріч із Мілорадом Додіком не повідомляється. Ба більше, така зустріч від початку була не дуже ймовірна – чинний президент Республіки Сербської перебуває під санкціями США.
Проте саме "друг Путіна" Додік озвучив найбільш конкретну заяву, що свідчить про успіх місії Бернса.
Тепер він стверджує, що не мав на меті добиватися незалежності РС (хоча напередодні робив прямо протилежні заяви) і всі його дії спрямовані лише на захист Республіки Сербської і її статусу відповідно до Дейтонських угод.
Тепер Додік запевняє, що Боснія "є спільнотою двох рівноправних утворень і трьох конституційних народів, тому я підтримую позицію пана Бернса, що відповідальність за функціонування країни лежить на всіх етнічних спільнотах".
Ці заяви дають підстави сподіватися, що сигнал з Вашингтона, озвучений директором ЦРУ, був правильно почутий навіть найбільш проросійським політиком Балкан.
І хоча Додік, напевно, не зупинить боротьбу з центральною владою БіГ за сферу повноважень, а особливо за контроль над державною власністю, що розташована на території РС, однак ймовірність силового сценарію у БіГ суттєво зменшилася – на превеликий жаль Росії.
Набагато менше відомо про результати візиту Бернса до Косова. Навіть попри те, що зустрічі там висвітлювали офіційно.
"Історичний візит директора ЦРУ Вільяма Бернса в Косово високо оцінений урядом Республіки Косово. Він є доказом міцних і стабільних відносин між двома країнами і прекрасною можливістю для поглиблення стратегічної співпраці, миру та безпеки в регіоні та за його межами", – заява уряду Косова містить багато компліментів, проте без жодної конкретики.
За даними косовських оглядачів, візит Бернса поставив крапку в питанні відкриття мосту через Ібар – скоріш всього, воно відкладено на невизначений термін.
Натомість США будуть тиснути на Белград, щоб там не втручалися у процес заміни автомобільних номерів на півночі Косова. А разом із тим – посилять тиск на сербську владу щодо притягнення до відповідальності ініціаторів минулорічних заворушень, в першу чергу Мілана Радойчича, близького до президента Сербії політика, якого звинувачують в організації спроби теракту на півночі Косова. Ці події відбувалися у вересні минулого року і призвели до загибелі кількох осіб, включаючи офіцера поліції Косова.
Радойчичу вдалося втекти до Сербії, де спочатку його заарештували, проте за декілька днів звільнили за рішенням суду.
Відкритим залишається ключове питання: чи почули у Белграді заклики США?
"Візит до Сербії, ймовірно, має дві мети – привернути увагу влади до небезпеки будь-яких кроків, які призведуть до дестабілізації Боснії і Герцеговини чи Косова, а також донести чітке повідомлення, що така дестабілізація матиме серйозні наслідки", – так у коментарі для сербського видання Danas візит Бернса коментує професор Белградського університету Іван Вуячич.
Показово, що візит до Сербії виявився найбільш утаємниченим. Він не лише не анонсувався, але й жоден із вищих посадових осіб Сербії не повідомив згодом про зустріч із Бернсом.
"Очевидно, це зрежисована мовчанка, і це змушує спитати, чому перебування у Белграді одного з найвищих американських чиновників так демонстративно ігнорувалося", – коментує "Голосу Америки" політолог Бошко Якшич.
Наразі відомо лише, що президент Сербії Александар Вучич мав консультації з Додіком (ймовірно, ще напередодні зустрічі з Бернсом). А вже після візиту американського гостя до Вучича терміново завітав посол РФ Александр Боцан-Харченко.
* * * * *
Очевидно, результати переговорів у Белграді будуть зрозумілі дещо згодом. І передусім – з подальших дій сербської влади.
Але один висновок можна зробити вже зараз: можливостей сидіти на двох стільцях у сербської влади стає дедалі менше.
І необхідність робити вибір між Заходом і РФ стає усе нагальнішою.
Автор: Юрій Панченко,
редактор "Європейської правди"