Членство в ЕС через год: как сделать это возможным для Украины

Четверг, 3 марта 2022, 18:45 — , депутат Европарламента, экс-премьер Литвы

В Україні йде жахлива війна. Війна, яку розпочав один скажений.

Його лякає Україна, бо вона зуміла обрати та захистити свій шлях на інтеграцію з Європою ще на Майдані 2014 року, а тепер має шанс стати успішною, європейською країною.

І саме це у Кремлі бачать як найбільшу загрозу для себе, бо приклад демократичної України може приваблювати і пересічних росіян.

Українці успішно стримують наступ та гідно захищають свій європейський вибір. Вони стоять на захисті цілого Європейського Союзу, нашої європейської спільноти та європейських цінностей.

Наразі всім стає зрозуміло, що українці ціною власної крові вже довели, що належать до нашої європейської спільноти.

Українцям вдається не лише захищати себе та всю Європу від скаженої постімперської тварюки, але й здається, що з допомогою санкційної політики Заходу українці здатні зламати їй хребет.

Після цієї війни світ вже ніколи не буде таким, як раніше. Україна стане інша. Зміниться і Європейський Союз. Навіть Росія стане іншою.

Питання, що сьогодні стоїть перед нами: не чи зможе Україна стати членом ЄС, а як нам вирішити питання членства для України у найкоротші строки.

Президент Зеленський зробив перший крок, підписавши офіційне звернення до лідерів ЄС з проханням надати Україні статус члена Європейського Союзу.

Прем'єр-міністри Словаччини та Румунії негайно оголосили, що Україна має якнайшвидше вступити до ЄС із застосуванням спеціальної прискореної процедури. Європарламент рекомендує керівним органам ЄС надати Україні статус кандидата на членство.

Єдиним питанням залишається, чи зможемо ми розробити таку спеціальну процедуру, яка би дозволила Україні вступити до ЄС вже цього року?

У Литви на те, щоби пройти весь шлях до членства, пішло майже десять років. Країна офіційно повідомила про свій намір у грудні 1995 року. Перемовини почалися у жовтні 1999 року, а завершилися у грудні 2002-го. Договір про вступ було підписано у квітні 2003-го, а членом ЄС Литва стала 1 травня 2004 року.

Однак були й інші приклади, що підказують, як країна - не член ЄС може отримати членство менше ніж за рік. І прикладом слугує Східна Німеччина.

Після падіння Берлінської стіни 9 листопада 1989 року Східна Німеччина об'єдналася із Західною Німеччиною та стала членом Європейського Союзу. Не було ані затяжних перемовин щодо адаптації та приготування до членства, ані питань щодо правонаступництва та інших процедур, які чекали на нашу країну попереду.

Східна Німеччина просто перейняла всю правову систему Західної Німеччини, а потім вже навчилася, як користуватися нею як член Євросоюзу, та отримала довгострокову фінансову допомогу від Західної Німеччини для модернізації власної економіки, на що пішов не один рік після возз'єднання.

Однак Східна Німеччина подолала цей непростий шлях модернізації вже в складі об'єднаної Німеччини та як член ЄС.

Увесь процес прискореної інтеграції Східної Німеччини вдалося пройти завдяки спеціальній процедурі, затвердженій 28 квітня 1990 року, де зазначалося, що інтеграція Східної Німеччини до Євросоюзу буде відбуватися паралельно з об'єднанням із Західною Німеччиною, а також що ЄС бере на себе зобов'язання гарантувати плавний та гармонійний процес.

Крім того, повна інтеграція до ЄС повинна була відбуватися одночасно з вступом у дію договору про возз'єднання Німеччини. Як відомо, договір вступив у дію 3 листопада 1990 року, і саме з того дня територія Східної Німеччини офіційно увійшла до складу Європейського Союзу.

Таким чином, Східна Німеччина інтегрувалася до ЄС менш ніж за рік.

За той рік, у лютому, Європарламент встиг скликати спеціальний тимчасовий комітет для обговорення інтеграції Східної Німеччини. Комітет ухвалив спеціальний звіт вже в липні 1990 року. Було домовлено, що інтеграція відбуватиметься одночасно з возз'єднанням Німеччини, тоді як для Східної Німеччини не робитимуть винятків.

Крім того, представникам Східної Німеччини надали спеціальний статус наглядачів, яким вони користувалися до наступних виборів до Європарламенту в 1994 році.

Водночас передбачалося, що Східні Землі отримають 3 мільярди євро фінансової допомоги від Євросоюзу на три роки після інтеграції. І крім того, уряд Німеччини зобов'язався вкладати великі суми коштів у модернізацію економіки Східної Німеччини, що коштувало країні 110 мільярдів євро на рік. У бюджет ЄС для Східної Німеччини було закладено 110 мільярдів німецьких марок.

Ці фактори у купі прискорили як юридичну, так і економічну інтеграцію Східної Німеччини.

Настільки швидкий шлях інтеграції, звісно, був можливий завдяки декільком супутнім факторам: Радянський Союз розпадався, Німеччина возз'єднувалася, а інші держави Заходу бажали бачити Німеччину, що перетворилася на найпотужнішу країну Європи, інтегрованою та залученою до загальноєвропейських процесів, щоб уникнути будь-яких питань домінування у майбутньому.

Але насамперед у Європи була виражена політична воля. Саме тому Східна Німеччина спромоглася інтегруватися у рамках спеціальної процедури.



І тому Європейський Союз може та знає, як розробляти та впроваджувати спеціальні програми з прискореної інтеграції, коли на це є політична воля. Українці вибороли право на спеціальну процедуру ціною власної крові. Право розраховувати на політичну волю Євросоюзу. І все це можливо вже цього року. Звісно, як Україна буде інтегруватися до нормативно-правової системи ЄС за прискореною процедурою, залишається окремим питанням. Але це можливо, якщо є бажання.

Що стосується спеціальної та розширеної фінансової допомоги для відбудови та модернізації української економіки та інфраструктури, я вже раніше висловлював цю ідею, спираючись на модель, яку запропонував голова зовнішньополітичного відомства ЄС Жозеп Боррель.

Євросоюз має створити багатомільярдний "Фонд Вільної України", кошти для якого ЄС може зайняти на світових ринках. Таку саму схему використали при створенні "Фонду майбутніх поколінь" для боротьби з наслідками пандемії.

Якщо Україна стане членом Європейського Союзу вже до кінця цього року, їй також варто звернутися за структурною фінансовою допомогою від ЄС, що за правилами не повинна перевищувати 4% від ВВП.

Таким чином, Україна, чий ВВП складає 155 мільярдів євро, може розраховувати на фінансову допомогу від ЄС у розмірі 6 мільярдів євро. Кожному громадянину Євросоюзу (яких налічується 450 мільйонів) це коштуватиме приблизно 14 євро на рік.

Це приблизно стільки, скільки ви би заплатили за три кружки пива у центрі Брюсселя. Ми впораємося!

Чи можливо Україні стати членом ЄС за один рік? Комусь це може здатися лише порожньою мрією.

Але мрії ж існують, щоб перетворювати їх на реальність. Досвід Німеччини вчить нас, що великі мрії можуть створювати нову реальність.

І від нас залежить, чи стане ще одна прекрасна мрія реальністю.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
Реклама: