Минулого тижня стало зрозуміло, що мирний план, який Євросоюз намагався нав’язати Сербії та Косово, остаточно "мертвий".

Напади на спецпризначенців Косова та сили KFOR, поранені миротворці, а одночасно – приведення армії Сербії у стан бойової готовності та фактичний ультиматум від Александара Вучича...

Масові опозиційні протести, відставка президента з посади голови керівної партії і одночасно – приведення армії у стан повної бойової готовності...

Сербія була так розгнівана, що вирішила відкрито порушити усі правила. У списку "ворогів Сербії", який оприлюднило МЗС, знайшлося місце й Україні.

Сербський президент Александар Вучич розпочинає ризиковану гру, щоб зберегти статус-кво: уникнути будь-якого визнання Косова, а разом із тим – введення санкцій проти РФ.

Зустріч в Охриді стала тріумфом європейської дипломатії – ЄС отримав усі необхідні гарантії від Сербії та Косова щодо виконання мирної угоди.

Сербія та Косово погодили історичну угоду, але за пару днів їхні лідери заявили про відмову йти на поступки. Чи вдасться ЄС змусити їх до примирення?

Сербські радикали погрожують вбивством президенту Вучичу у разі підписання угоди з Косовом. Найбільше у розпалюванні протестів зацікавлена Росія.

"Косовський компроміс", який просувають ЄС та США, зможе докорінно змінити баланс сил на Балканах, суттєво вдаривши по інтересах РФ.

Тиск Заходу спрацював: Белград дав згоду на розроблений Францією та Німеччиною план нормалізації відносин із Косовом.

Проєкт "Відкриті Балкани" все частіше називають планом, спрямованим на блокування вступу до ЄС країн регіону.

Розворот Чорногорії від західного курсу, який ще нещодавно швидко просувався, несподівано загальмував. Проте ані Сербія, ані РФ відпускати Чорногорію не збираються.

Александар Оленік – один із небагатьох депутатів парламенту Сербії, що виступає на підтримку України та за санкції проти РФ.

Конфлікт між Сербією та Косовом впритул наблизився до гарячої фази. Але одночасно Захід переконався у необхідності жорсткого тиску на Сербію.

ЄС вдалося уникнути нового конфлікту на Балканах, який міг розпочатися вже 24 листопада. Проте криза між Сербією та Косовом зайшла занадто далеко.

У Європейського Союзу залишилося пару днів, щоб запобігти кризі на Балканах, яку називають "найглибшою із 2013 року".

Президент Сербії Александар Вучич хоч і дуже повільно, але наближається до єдиного правильного рішення – сказати "так" санкціям проти РФ.

Втручання США допомогло уникнути війни на Балканах. Сербія та Косово зуміли досягти компромісу, який дуже не задовольнив РФ.

Навіщо РФ педалює питання створення військової бази у Сербії? І чи зможе Белград довго опиратися цьому тиску?

Криза на Балканах жодним чином не вирішена. І Сербія, і Косово мають намір наполягати на своєму, що не залишає місця компромісу.   

Сербія прагне бути господарем на Західних Балканах та дружити з крупними світовими гравцями, нікому нічого не обіцяючи.

Поступово у Сербії стає все більше тих, хто обрав сторону добра та підтримує Україну в її важкі часи.

Довгі роки у ЄС воліли не помічати особливу політику стосовно Росії як у Сербії, так і в Республіці Сербській. Але нині, здається, ця політика добігає кінця.

Якщо не поставити крапку в косовському питанні, то Росія буде постійно використовувати цей прецедент для виправдання анексії територій сусідніх держав.

Вчорашня претендентка №1 на вступ до ЄС зараз робить усе можливе, щоб надовго позбавити себе європейської перспективи.

Росія намагається реалізувати сценарій нової війни – тепер на Балканах, залучаючи для цього свого союзника, Сербію.

3 квітня у Сербії може повністю змінитися влада – у країні одночасно відбудуться чергові президентські, позачергові парламентські та місцеві вибори.

Чи дійсно нова війна на Балканах неминуча, як переконують численні західні політологи? І де політика ЄС не впоралася із блокуванням цих ризиків?

Конфлікт у Боснії і Герцеговині вже існує. Що утримує його від переростання в гарячу фазу? І як РФ намагається знищити ці запобіжники?

Сльозогінний газ, світло-шумові гранати, гумові кулі та барикади на вулицях історичної столиці – церковна акція поставила Чорногорію на межу протистояння.