16 червня до Києва зі спільним візитом прибули лідери Італії, Франції та Німеччини. Результат візиту перевершив навіть позитивні очікування.

Про те, що означають їхні заяви у Києві та завдяки кому канцлер Німеччини Олаф Шольц на них зважився, дивіться у короткому відеопоясненні ЄвроПравди.

А глибше розібратися у ситуації допоможе стаття редактора ЄвроПравди Сергія Сидоренка "Операція Шольц". З якими умовами Україні відкрили двері в ЄС та хто змінив думку Німеччини.

У четвер Київ відвідала найстатусніша від початку російського вторгнення делегація. Лідери трьох найбільших економік ЄС – Німеччини, Франції та Італії – прибули сюди разом, а згодом до них долучився президент Румунії.

Пообіді четверо європейських політиків вийшли до преси разом з президентом Зеленським, щоби повідомити: вони усі підтримують рух України до ЄС та виступають за надання Україні статусу кандидата.

Дипломатичну перемогу, тобто кандидатський статус, Київ має отримати просто зараз.

Чи є це рішення остаточним? Формально – ні. Офіційне рішення мають ухвалити на саміті ЄС 23 червня, причому обов’язково – одностайно. І хоча до останніх днів проти членства заперечував не тільки Берлін, вирішальною стала зміна публічної позиції саме німецького канцлера.

То як же вдалося змінити позицію європейських грандів?

"Європейська правда" днями, у попередній статті про кандидатство, вже повідомляла про те, що Франція змінила свою позицію. Ба більше, Макрон, який ще місяць-два тому особисто заявляв, що не бачить потреби відкривати для України ці двері, тепер став лобістом цього рішення. Це сталося одночасно з кількох причин.

По-перше, у Франції добігають завершення період виборів і притаманна йому обережність політиків.

По-друге, ці місяці багато хто переконував Єлисейський палац, пояснював, що Україна важлива, тож про аргументи "за" Макрон знав. 

По-третє, дуже важливою є роль італійського прем’єра Маріо Драгі, який несподівано став головним адвокатом руху України до ЄС.

Але є також четвертий, можливо, навіть вирішальний фактор, про який в Україні мало хто знає. Так склалося історично, що Франція має теплі стосунки та симпатію до Молдови. Президентка Молдови Мая Санду (яку в Україні багато хто недооцінює) особисто зіграла тут роль, підтримавши в діалозі з Парижем спільний українсько-молдавський похід до ЄС.

Все це перетворило Францію зі скептика на активного прибічника кандидатства для України.

Далі була справа техніки – разом Італія та Франція були здатні переконати обережного Шольца у тому, що він має до них долучитися і не блокувати Україну.

Зовсім без умов нинішнє рішення ЄС не залишиться.Ці умови мають бути виконані Україною після отримання кандидатського статусу, а не до нього.

Очікується, що дорожніх карт буде декілька, їх будуть схвалювати та погоджувати з українськими представниками перед кожним наступним етапом переговорів про членство.

Сьогодні пообіді Єврокомісія опублікувала документ, який підтвердив: йдеться про амбітні завдання. Зокрема, Україна має створити нову систему відбору суддів КСУ, завершити реформу Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів, призначити визначеного конкурсом керівника САП та провести чесний конкурс нового керівника НАБУ тощо.

Докладніше - у матеріалі Сергія Сидоренка "Операція Шольц". З якими умовами Україні відкрили двері в ЄС та хто змінив думку Німеччини.