Ситуація після другого туру парламентських виборів у Франції виявилася неочікуваною і не дуже доброю для президента Еммануеля Макрона.

Перед Макроном та його партією стоїть дилема: або за будь-яку ціну шукати коаліції з правоцентристами з партії "Республіканці", або готуватися до розпуску парламенту та дострокових виборів.

Кожен із цих сценаріїв має свої чималі ризики, в тому числі й для зовнішньої політики Франції. І це може мати безпосередній вплив і на Україну, йдеться у статті редактора "Європейської правди" Юрія Панченка та завідувачки інформаційно-аналітичного відділу Українського інституту Надії Коваль Подвійний удар по Макрону: що змінили вибори у Франції і що це означає для України.

Лідерку "Національного об’єднання" Марін Ле Пен, хоча її партія показала лише третій результат, називають головним переможцем виборів 19 червня. 

По-перше, партія більш ніж у 10 разів – з 8 до 89 мандатів – збільшила своє представництво у Національному зібранні. І це в ситуації, коли попередні опитування прогнозували партії Ле Пен лише 20-40 мандатів.

По-друге, якщо рахувати результати не блоків, а окремих партій, то "Національне об’єднання" піднімається на друге місце, поступаючись лише партії Макрона Renaissance ("Відродження"). А це вже робить її головною опозиційною силою, відкриваючи доступ до постів голів ключових парламентських комітетів.

А от лівий блок NUPES отримав 131 мандат, тоді як опитування прогнозували йому 140-200.

До Національного зібрання також проходять і колись потужні правоцентристи "Республіканці". Хоча результати зазначеної партії падають вже другі вибори поспіль, ці вибори для них були в цілому вдалими - вони отримали 64 мандати – в рамках прогнозованого результату (40-80 місць).

А головне – завдяки провалу макроністів "Республіканці" отримують золоту акцію, яка у винятковому випадку може навіть дозволити їм претендувати на посаду прем’єра.

То чому ж Макрон отримав такий "ляпас" від французів? Перша причина – вкрай слабка і пасивна передвиборча кампанія.

Друга, і більш глобальна, причина програшу, – те, що на парламентських виборах президент Франції мусив протистояти і ультраправим, і ультралівим. Для порівняння, під час президентських виборів, коли пройшли навесні цього року, у другому турі Макрону протистояла ультраправа Марін Ле Пен, а тому ліві та ультраліві виборці були змушені підтримати його.

Прихильники Макрона навряд чи зможуть створити коаліцію і з ультраправою Ле Пен, і з ультралівим NUPES. Тож єдиним виходом із ситуації є альянс із "Республіканцями". 

Щоправда, перший сигнал від "Республіканців" був невтішним. Там заявили, що відмовляються від коаліційних переговорів та воліють залишитися в опозиції.

Заяву про відмову від коаліційних переговорів можна трактувати лише як спробу торгу – "Республіканці" чудово знають, що на цих виборах отримали "золоту акцію", і цей шанс не варто упускати.

Альтернативний сценарій для Макрона – дострокові вибори. У випадку затяжних і безрезультатних коаліційних переговорів ситуація може змінитися. Тоді провина за перевибори може лягти на "Республіканців" – їм пропонували гарні умови коаліції, але вони знехтували державними інтересами.

За такого сценарію блок Макрона може провести роботу над помилками, заохотити виборців-центристів дійти до виборчих дільниць і повернути собі абсолютну більшість.

Так що ж означають результати парламентських виборів у Франції? Ослаблення позицій Макрона у новому парламенті змусить президента більше займатися вирішенням внутрішньої політичної кризи, а не міжнародними справами. Це означатиме і послаблення претензій на лідерство у Європі (на користь Німеччини), і більшу свободу маневру для "друзів Путіна".

Втім, заспокоює одне – зовнішня політика у Франції залишається прерогативою президента. Тож у найближчі п'ять років істотного розвороту політики Франції очікувати не варто.

Докладніше – у матеріалі Юрія Панченка та Надії Коваль Подвійний удар по Макрону: що змінили вибори у Франції і що це означає для України.