Днями на конференції "Міжнародне право проти геноциду" історик та філософ Тімоті Снайдер виступив з новою промовою, яку не можна пропустити, і яка, по суті, є лекцією про витоки та докази геноциду.

Це є важливим у ситуації, коли Україна має доводити у інших державах як юридично, так і на політичному рівні, що дії путінської армії вже сягнули рівня геноциду, і найголовніше – що це був свідомий, продуманий та запланований злочин, підґрунтя якого Путін готував протягом тривалого часу.

"Європейська правда" записала її для вас. Для тих, хто віддає перевагу відео, є також запис його виступу з синхронним перекладом.

Коротко, про що говорив Тімоті Снайдер:

"Може видаватися дивним те, що намір геноциду треба доводити, адже намір Путіна здійснити геноцид був очевидним ще до того, як почалася велика війна. Ще у липні 2021 року він вже говорив речі які неприховано закликали до геноциду. Так само геноцидальним було те, що він говорив прямо перед нападом, коли обгрунтовував агресію".

У своєму виступі Снайдер, як історик, пояснив, якими є саме історичні ознаки геноциду. 

Ознакою першого показника геноцидного наміру, за його словами, є опис якоїсь держави як "недодержави".

Другий показник, каже історик, – соціальна група не дістає визнання як така. Для цього називають народ не народом, суспільство – не суспільством, націю – не нацією.

Третій показник – це заперечення того, зазначає Тімоті Снайдер, що люди є людьми, людськими істотами. Тобто ви націлюєтеся на певних осіб, але не визнаєте, що перед вами є люди.

Четвертий показник – показник ретроспективи, коли люди заперечують попередні геноциди.

П’ятий показник – це так звана теорія заміщення, яка каже, що одні народи можуть прийти та забрати землю іншого народу, витіснити його і почати там жити.

Останній, шостий показник – "показник постмодерну", каже історик та філософ. Йдеться про підхід, коли суспільство "перенавантажують геноцидом". Коли люди бачать так багато доказів геноциду і у словах, і у справах, то починають сумніватися, чи справді є геноцидом те, що відбувається.

"Нині проблемою є не брак доказів геноциду, а те, що доказів занадто багато. Ми перевантажені доказами як вчинення, так і намірів скоїти геноцид. І це перенавантаження веде нас у замкнене коло, у якому з кожним обертом підвищуються стандарти визнання геноциду, бо те, що скоюється стає звичним, і здається, що воно не досягає рівня, коли можна визнати геноцид".

"Отже, за історичними стандартами, у діях Росії є дуже чіткий, надзвичайно чіткий доказ геноциду.

Скоріше, ризик полягає в тому, що є надто багато доказів геноцидальних намірів, їх вже ціла гора. І на цьому фоні може виникнути очікування, що потрібен ще чіткіший, ще очевидніший доказ.

Хоча на мою думку геноцидальний намір (путінської Росії) вже давно є достатньо чітким". 

Докладніше про наміри Росії щодо геноциду українців та як це довести – у матеріалі "Європейської правди" 6 доказів того, що Росія планує геноцид. Лекція Тімоті Снайдера.