Три з половиною дні.

Рівно стільки знадобилося Путіну, щоби змінити на протилежне своє рішення і офіційно відновити участь Росії у так званій "зерновій угоді". Сталося це передусім завдяки тиску Туреччини – і саме турецький президент Ердоган став головним переможцем за новими домовленостями з Путіним.

Про те, що міститься у нових домовленостях, які розблокували Чорне море для рейсів торгових кораблів до та з українських портів читайте у статті редактора ЄвроПравди Сергія Сидоренка Приниження Путіна та перемога Ердогана: чому Росія повернулася до "зернової угоди".

У середу Росія та Туреччина синхронно оголосили: згода щодо зернового коридору є.

Але її деталі лишалися незрозумілими. Адже від Росії останніми днями лунали пропозиції, які в Україні спершу сприйняли як напівжарт. Глава МЗС РФ Сергєй Лавров став першим, хто публічно заявив, що одна з умов повернення РФ до угоди – це гарантії неповторення суботнього нападу України на її кораблі.

Варто стисло нагадати про те, як саме з’явилася "зернова угода" і що передувало "виходу" Росії з неї. Бо саме у цьому криється розгадка, чому Путін так терміново – всього за три дні – погодився повернутися до її виконання.

"Чорноморська зернова ініціатива" (так офіційно звучить назва того, що у нас звуть зерновою угодою) – це чотиристороння домовленість України, Туреччини, ООН та Росії, укладена в липні 2022 року. Її ідея – дозволити морський експорт агропродукції з трьох українських портів (Південний, Одеса, Чорноморськ) під спільним контролем чотирьох сторін. Детально про укладання угоди ЄвроПравда писала улітку в статті "Стамбул як "Мінськ".

Росія від початку не була прихильником "зернової угоди" і погодилася на неї під міжнародним тиском та лише після того, як втратила початковий контроль над окупованим Чорним морем (це сталося із затопленням "Москви" і деокупацією острова Зміїний). Та й надалі у Кремлі за кожної можливості наголошували, що робота зернового коридору Росії не цікава, і шукали можливості підірвати її.

Наприклад, гальмуючи пропуск кораблів через стамбульську протоку.

А 29 жовтня, після вдалих ударів ЗСУ по російській базі у окупованому Севастополі, Москва оголосила, що через українську атаку по своїх військових кораблях призупиняє участь у "зерновій угоді" та роботу угоди загалом, бо вона виходить зі спільних органів контролю (детально про це ми писали у статті "Без зерна чи без вас?").

Ураження бази ЧФ РФ та припинення "зернової угоди" не мають жодного юридичного чи логічного зв’язку, але Росія їх пов’язала, причому зробила це на офіційному рівні – у заявах Міноборони та МЗС РФ, і це стало першою значною міжнародною помилкою Москви у цій історії.

По суті, РФ визнала, що виходить із зернової ініціативи задля помсти Україні та через безсилля – бо не може відповісти інакше.

Для президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана "зернова угода" – це не просто чергова домовленість. Це нині – одна з основ його міжнародного авторитету, який він ретельно вибудовує.

Зважаючи на це, "помста" Путіна Україні по факту виявилася помстою Ердогану.

І хоча зазвичай Туреччина сповідує виважений, м’який підхід у зовнішній політиці, цього разу в Анкарі вирішили відповісти на хамство Москви жорстко та несиметрично.

Публічно Туреччина продовжила видавати заяви про "потребу пошуку компромісів" та про "стриманість двох сторін", а фактично погодилася із пропозицією яструбів про те, щоби просто викинути Росію з механізмів "зернової угоди" і показати Путіну, що все працює без РФ та попри його незгоду.

Спершу через Босфор почали пропускати тільки завантажені танкери із "зернового коридору" та дали дозвіл на рух усіх перевірених торгових кораблів Чорним морем. А потім – і це найважливіше! – почався допуск нових балкерів у Чорне море.

Росії дали сигнал: вона вже не потрібна, все працює без неї.

Під час переговорів глав МЗС Туреччини та Росії представники команди Ердогана, схоже, передали чіткі сигнали, що спроба атакувати українські порти із "зернового пулу" чи тим більше цивільні кораблі не залишиться безкарною.

У Росії зрозуміли, наскільки Путін "переграв" сам себе під час суботньої істерики про вихід із "зернової угоди".

Навіть із того, за яких обставин РФ була вимушена повернутися до "зернової угоди", зрозуміло, що про поступки інших сторін не йшлося.

Про те, що Україна у рамках "оживлення" зернового коридору не давала жодних нових обіцянок Росії, заявив навіть Путін.

У середу, представляючи домовленість членам радбезу РФ, Путін визнав, що єдиною обіцянкою Києва стало підтвердження готовності виконувати стару, липневу угоду.

Утім, є інша важлива складова, за якою "нова зернова угода" справді відмінна від старої. 

Путін узгодив з Ердоганом умови, які діятимуть, якщо Росія знову вийде з угоди.

Докладніше – у матеріалі Сергія Сидоренка Приниження Путіна та перемога Ердогана: чому Росія повернулася до "зернової угоди".