Цього року добіг кінця термін дії зовнішньополітичної стратегії Польщі, прийнятої на 2017-2022 роки. Звичайно, що докорінна зміна безпекової ситуації вимагає її перегляду.

Але що прийде їй на зміну? Відповідь на це може дати доповідь у Сеймі міністра закордонних справ Збігнева Рау про завдання зовнішньої політики Польщі на 2023 рік. Ймовірно, саме вона й стане основою нової стратегії на найближчі п'ять років.

Редактор ЄвроПравди Юрій Панченко і завідувачка інформаційно-аналітичного відділу Українського інституту Надія Коваль проаналізували доповідь Рау. Отже, про те, як велика війна в Україні змінила пріоритети зовнішньої політики Польщі і як змінилося її бачення відносин з Україною читайте в статті Україна у пріоритеті: як Польща переосмислює відносини із сусідами та союзниками.

Підтримка України до її перемоги визначається пріоритетом зовнішньої політики Польщі.

"Історичний досвід показує, що позбавлення незалежності однієї країни в регіоні неминуче веде до втрати незалежності іншими", – каже міністр закордонних справ Збігнев Рау.

Саме тому Польща відкидає можливість будь-яких компромісів із Росією.

І звичайно, Варшава обіцяє зробити все можливе для якомога швидшого вступу України до ЄС та НАТО.

"Безпечна Україна означає безпечну Польща, а відповідно, й мирну Європу. Отже, це питання нашого raison d'état (життєвого інтересу)", – стверджує Збігнев Рау.

Однак одразу після завершення війни у Польщі вважають за доцільніше говорити про створення додаткової архітектури безпеки для України "на основі, з одного боку, політичної та військової участі США, а з іншого – підтримуваної Сполученими Штатами військової співпраці країн нашого регіону з Україною".

Оцінюючи перспективи двосторонніх відносин України та Польщі, у Варшаві говорять про історичний шанс подолати усі суперечності між народами.

"Російська агресія настільки зблизила наші нації і створила величезний взаємний соціальний капітал симпатії та довіри, ми отримали унікальний шанс відтворити польсько-українську єдність, знищену за останні століття німецькими та російськими загарбниками, а також більшовицьким тоталітаризмом", – говориться у заяві.

Єдність двох країн у Варшаві розглядається як "постійна співпраця двох дуже близьких одна одній за мовою, культурою та ментальністю націй, що живуть у двох суверенних державах".

Звичайно, такий рівень відносин передбачає остаточне вирішення історичних суперечок, що до повномасштабної війни з РФ так довго отруювали відносини Києва та Варшави.

За його словами, домовленості, досягнуті під час останнього візиту до Варшави українського президента Володимира Зеленського, дають старт новому підходу до взаємовідносин "також у питаннях, пов'язаних з історією та вшануванням пам'яті жертв воєн, репресій та вбивств".

Польща декларує готовність і надалі протистояти спробам досягнення компромісів з РФ ціною поступок України. 

При цьому у Варшаві уточнюють: вони не вірять у "фаталізм" російської долі, а тому впевнені, що РФ може стати "нормальним членом міжнародної спільноти".

Втім, переконані у Варшаві, навіть у разі "повернення до нормальності" відносини з РФ мають бути докорінно переглянуті.

Так само, як і у випадку України, Польща вітає та готова сприяти європейським амбіціям Молдови. У Польщі також впевнені у місці в європейському домі й Білорусі.

Що стосується Грузії, то щодо неї заяви більш обережні – підтримувати Тбілісі "у подальшому продовженні реалізації проєвропейських реформ, щоб у майбутньому вона також отримала кандидатський статус".

Велика війна на східному кордоні Польщі не змінила критичного ставлення Варшави до Німеччини.

Польський міністр використовує нинішні події в Україні як доказ небезпечності відмови Берліна від репарацій за збитки часів Другої світової війни:

"Вирішення проблеми відсутності німецької компенсації для Польщі та поляків є як в інтересах наших двох країн, так і загальнолюдським інтересом міжнародної спільноти. Адже наша мета – створити систему, в якій оголошення війни буде невигідним, а агресор мусить завжди платити відшкодування за заподіяну шкоду. Це те, що Україна вимагатиме від Росії".

Показово, що описуючи відносини з Францією, польський міністр діє рівно навпаки – самі відносини активно нахвалює, однак при цьому критикує всі ключові ініціативи президента Макрона (втім, не вказуючи їх авторства).

Так, Польща критикує ініціативу стратегічної автономії ЄС, наголошуючи на важливості внеску НАТО та Сполучених Штатів у безпекову ситуацію в регіоні.

Не подоланий і конфлікт Варшави з європейськими інституціями.

Польща продовжує критикувати плани розмивання принципу одностайності у прийнятті рішень ЄС. 

Докладніше про все це – у матеріалі Юрія Панченка і Надії Коваль Україна у пріоритеті: як Польща переосмислює відносини із сусідами та союзниками.