17 липня, майже за рік після укладення у Стамбулі угоди щодо Чорноморської зернової ініціативи, що дозволяє Україні експортувати сільськогосподарську продукцію на світові ринки, Росія вирішила її не продовжувати. 

Про цинічну політику свідомого використання Росією продовольства як зброї читайте у статті високого представника ЄС із закордонних справ і безпекової політики, віцепрезидента Європейської комісії Жозепа Борреля "Разом ми здатні змусити Росію відновити зернову угоду". Стаття глави дипломатії ЄС.

Як відомо, до початку загарбницької війни Росії Україна була для світу критично важливим постачальником продовольства.

Україна постачала на світові ринки п’яту частину ячменю, шосту частину кукурудзи та восьму частину пшениці від обсягу глобальної торгівлі.

Після того як Росія вторглася в Україну світові ціни на продовольство різко зросли до рекордного рівня та поставили під загрозу постачання вкрай необхідного продовольства до багатьох країн-імпортерів. "Зернова угода" мала на меті відновити життєво важливий шлях експорту сільськогосподарської продукції з України та знизити світові ціни на продовольство.

Та попри численні виклики, домовленість досягла своєї головної мети.

Від серпня 2022 року експорт майже 33 мільйонів тонн зерна та продовольства з України до 45 різних країн відіграв важливу роль у зниженні світових цін на продовольство. Під час дії угоди ціни впали приблизно на чверть від піка, який був досягнутий невдовзі після повномасштабного вторгнення Росії.

Окрім того, завдяки "зерновій угоді" було забезпечено постійний доступ до зерна для Всесвітньої продовольчої програми (WFP).

Та Росія вирішила зупинити "зернову угоду" навіть попри нові пропозиції генерального секретаря ООН щодо роботи над вирішенням питань, що хвилюють РФ.

Щоб перекласти провину, Росія стверджує, що сприяння експорту її власної сільськогосподарської продукції було недостатнім, проте це спростовують загальнодоступні дані щодо торгівлі, які показують, що російський експорт сільськогосподарської продукції процвітає.

Всупереч російській брехні, Євросоюз забезпечив відсутність впливу наших санкцій на глобальну продовольчу безпеку.

Немає жодних санкцій щодо російського експорту продовольства та добрив до третіх країн.

Але Росія все одно вирішила вийти із "зернової угоди".

Росія використовує продовольство як зброю та поставила під загрозу глобальне постачання харчів. Тому через кілька годин після відмови від продовження ініціативи Росія почала знищувати українські зерносховища та портову інфраструктуру щоденними цілеспрямованими ударами не лише в самому Чорному морі, а й на Дунаї. Реакція світових ринків була миттєвою, гуртові ціни на пшеницю та кукурудзу зросли до рекордного рівня від початку російської загарбницької війни.

Підвищена волатильність цін на продовольство, ймовірно, зберігатиметься доти, доки Росія навмисне обмежуватиме глобальне постачання продовольства, посилюючи глобальну кризу вартості життя, особливо для людей, які страждають від нестачі їжі в країнах, залежних від імпорту. Це неприпустимо і підлягає рішучому засудженню.

Поки світ вирішує питання з перебоями в поставках і зростанням цін, Росія звертається до вразливих країн, зокрема в Африці, з двосторонніми пропозиціями щодо обмежених поставок зерна, вдаючи, що розв’язує проблему, яку вона сама створила. Це цинічна політика свідомого використання продовольства як зброї.

У відповідь на безвідповідальні дії Росії ЄС діє за трьома основними напрямками.

Докладніше – у матеріалі Жозепа Борреля "Разом ми здатні змусити Росію відновити зернову угоду". Стаття глави дипломатії ЄС.