Ще кілька тижнів тому Євросоюз сподівався відновити переговори між Ізраїлем та Палестинською адміністрацією за допомогою нової близькосхідної мирної ініціативи, яка передбачала мирні стимули для обох сторін.

Та усі ці плани пішли шкереберть 7 жовтня, коли з сектора Гази на ізраїльські міста полетіли тисячі ракет, випущені ХАМАС, а десятки озброєних до зубів людей увірвалися на південь Ізраїлю. 

Євросоюз опинився перед непростим вибором, йдеться у статті Андрія Синявського і Сергія Сидоренка з "Європейської правди" Як теракти в Ізраїлі змінюють політику ЄС щодо регіону та що робити Україні.

Євросоюз, на відміну від США, історично прихильніше ставиться до палестинців. 

Однак останніми місяцями позиції ЄС та Ізраїлю дещо зблизилися.

Миролюбні прагнення Європи збіглися з зусиллями того ж Нетаньягу досягти угоди про нормалізацію відносин із Саудівською Аравією. 

Обговорювана домовленість передбачала деякі поступки палестинцям, визнав Нетаньягу. Деталі перемовин не розкривалося, але з заяв виходило, що їхня ідея – стимулювати арабів у секторі Гази та Західному березі річки Йордан до економічної співпраці, а не до терору в лавах ХАМАС, а невирішувані питання, як-от співмешкання двох народів у Єрусалимі, відкласти убік.

Очевидно, що після 7 жовтня продовжувати ці плани неможливо.

Напад із взяттям заручників, розстрілами беззбройних цивільних тощо створив чітку чорно-білу картину, де роль зла взяли на себе ХАМАС та влада Палестини в цілому. Тож із Брюсселя невдовзі пролунали заяви про призупинення будь-якого фінансування проєктів на палестинських територіях.

А зупинка грошей ЄС – це насправді серйозно. 

Але було також друге джерело фінансування Палестини. Відверто терористичне: доходи від участі палестинців у операціях ХАМАС – організації, яку фінансує Іран та деякі інші близькосхідні держави, зокрема Катар.

ХАМАС, який з 2007 року є партією влади в секторі Гази, можливо, й підтримує ідеї донорів з ЄС, але не може та не хоче відмовитися від боротьби з Ізраїлем, адже це робить його непотрібним для головного спонсору проксі-війни – Ірану. 

Та й пересічні палестинці не зрозуміли б такої відмови. Абсолютна більшість населення регіону щиро ненавидить Ізраїль.

Треба визнати, що й Ізраїль теж не стояв осторонь у підбурюванні палестинців до цього конфлікту. Це і розширення ізраїльських поселень на територіях, що є окупованими за міжнародним правом; і загальне відчуття ворожнечі до палестинців, яке додатково підігрівали заяви ультраправих політиків.

Але усі ці аргументи обнулилися 7 жовтня.

Заяви найвищих брюссельських посадовців засвідчили, що Палестина та ХАМАС перейшли червону лінію.

На якийсь час здалося, що це точка неповернення, що ЄС поклав край фінансуванню Палестини… Але виявилося, що навіть нинішній розвиток подій не дозволяє частині столиць "рубати з плеча".

Як з’ясувалося, жорстка заява комісара Варгеї не була погоджена з країнами-членами – тобто угорський комісар у своєму рішенні призупинити виплати Палестині вийшов за межі повноважень. Як наслідок, Єврокомісія протягом дня двічі уточнювала позицію.

А тепер 10 жовтня глави МЗС Євросоюзу проведуть зустріч щодо ситуації в Ізраїлі.

Стара рамка ізраїльсько-палестинського конфлікту, за якою саме Ізраїль формально має статус держави-агресора, досі впливає на позицію частини столиць.

Що стосується України, то однозначна підтримка Києвом будь-якої зі сторін може мати небажані наслідки. Можливо, оптимальним для України варіантом є долучення до позиції Євросоюзу. 

Докладніше – у матеріалі Андрія Синявського і Сергія Сидоренка Як теракти в Ізраїлі змінюють політику ЄС щодо регіону та що робити Україні.