"Республіка Вірменія готова бути ближче до Європейського Союзу настільки, наскільки Європейський Союз вважає це можливим", – таку заяву в Європарламенті ще місяць тому зробив вірменський прем'єр-міністр Нікол Пашинян. 

У Москві ці слова сприйняли як однозначну зміну зовнішнього курсу Єревана, тим більше, що це далеко не єдина заява вірменського лідера, яку можна інтерпретувати таким чином.

Про те, чи дійсно вірменська влада готова до розриву з Росією та розвороту на Захід і чи не закриється це вікно можливостей для Вірменії – у статті редактора ЄвроПравди Юрія Панченка (з Єревана) Геть від Москви: коли та за яких умов Вірменія піде на розворот в бік Заходу.

Після другої карабаської війни 2020 року в Єревані стала як ніколи помітною присутність російських військових. Ще пару років тому російських військових з синіми пов’язками з літерами МС (Миротворчі сили) було видно всюди.

"Вони й зараз тут, проте за останні місяці ставлення до росіян остаточно змінилося. Тож вони тепер ходять по місту лише у цивільному – аби раптом не відчути "вдячність" від вірмен", – іронізує політолог Рубен Меграбян.

Під "останніми місяцями" мається на увазі остаточне взяття Карабаху під контроль Азербайджаном та масова міграція вірмен звідти. При цьому "російські миротворці", які мали гарантувати безпеку карабаських вірмен, не зробили для цього геть нічого – як підозрюють у Вірменії, дії Азербайджану були узгоджені з Росією.

"Якщо в когось ще залишились ілюзії після 2020 року (другої війни за Карабах. – Ред.), то тепер це стало очевидно всім – безпекових гарантій від Росії не існує, і Вірменії доведеться шукати їх в іншому місці", – погоджується директор Інституту Кавказу Александр Іскандарян.

Тож не випадково, що найбільше критики від Єревана дістається ОДКБ – створеній Росією безпековій організації, своєрідному російському аналогу НАТО. 

Можливий вихід Вірменії з ОДКБ та Євразійського союзу "ЄвроПравда" обговорила з низкою вірменських політиків, що належать до правлячої партії.

Дуже показовий момент: переважна більшість із них погодилися на розмову лише у режимі офрекорд. І це чудово ілюструє, наскільки чутливим є це питання для Вірменії. Особливо зараз.

За словами одного з політиків, демонстративний розрив із Росією може перетворитися на війну на два фронти.

"Ми чудово розуміємо, що обрана нами тактика повільного розвороту на Захід має свої ризики. І можливо, кращим варіантом для Вірменії було б діяти протилежним чином – відразу розірвати всі угоди з Росією та з максимальною швидкістю йти на Захід. Проте ми обрали цей шлях не тому, що він нам подобається – а лише тому, що бачимо в іншому набагато більше ризиків", – розповідає "ЄвроПравді" один із співрозмовників.

То чи можливо, що в перспективі найближчого року розворот Вірменії на Захід стане очевидним для всіх?

Звичайно, на перешкоді цьому стоїть відсутність мирної угоди з Азербайджаном, а без неї неможливо розраховувати на аналогічну угоду з Туреччиною.

Депутат вірменського парламенту Саргіс Ханданян (він ледь не єдиний з політиків, хто погодився говорити під запис) зазначає, що після здобуття повного контролю над Карабахом інтерес Баку до мирної угоди різко знизився і він просто взяв паузу. 

Інші політики-співрозмовники "ЄвроПравди" уточнюють: пауза з боку Баку може бути підготовкою до нової війни, а крім того, не виключено, що в цьому він матиме мовчазну підтримку Москви. Зрештою, у Кремлі розуміють, що ескалація конфлікту залишається ледь не єдиною можливістю запобігти "втечі" Вірменії на Захід.

Тож, сподіваючись на мирну угоду, в Єревані готуються до плану В – закупаючи зброю та намагаючись зменшити залежність від РФ як в енергоносіях, так і в експорті.

"Нам потрібно перечекати зиму та підготуватися до економічного шантажу РФ. Після цього події можуть пришвидшитися. Не виключено, що наступного року Нікол Пашинян оголосить дострокові вибори, щоб отримати суспільний мандат на такий розворот країни", – припускає політолог Рубен Меграбян.

Докладніше – у цікавому матеріалі Юрія Панченка (з Єревана) Геть від Москви: коли та за яких умов Вірменія піде на розворот в бік Заходу.