Хорватія залишається дружньою: що допомогло зберегти посаду проукраїнському прем'єру
Дружній до України уряд за проросійського президента – саме такий баланс влади збережеться у Хорватії щонайменше до президентських виборів, що мають пройти наприкінці 2024 року.
Хоча наприкінці квітня і у травні це могло змінитися. Опозиція у співпраці з вже згаданим президентом Зораном Мілановичем намагалася змінити дружній до України уряд на чолі з Андреєм Пленковичем – спершу на парламентських виборах, що відбулися 17 квітня, а потім зі сподіваннями на провал коаліційних переговорів – але не досягла успіху.
Нагадаємо, що за результатами цих виборів партія Андрея Пленковича Хорватська демократична співдружність (ХДС) хоч і отримала найбільшу фракцію у Саборі (парламенті Хорватії), 61 мандат із 151, але цього було недостатньо для формування парламентської більшості та уряду. До того ж її показник впав у порівнянні з минулими виборами на 5 мандатів – і це дало підставу говорити, що виборці прагнуть зміни влади.
Частина партій, що пройшли до нового парламенту, публічно відкидали можливість створення коаліції із ХДС, що давало надію опозиційній Соціал-демократичній партії.
Ситуацію ускладнювали і гучні корупційні скандали, що вплинули на рівень підтримки ХДС.
То як Пленковичу вдалося знайти партнерів для нової коаліції? А головне – чи зазнає корекції зовнішній курс Хорватії, зокрема щодо підтримки України?
Шанс для опозиції
Пошук союзників у новому парламенті став важкою справою для голови хорватського уряду, оскільки непримиримі антагоністи ХДС, ліві та центристські партії, разом отримали 63 мандати – навіть більше, ніж його політична сила.
Зокрема, соціал-демократи (СДП; цією партією раніше керував чинний президент Зоран Міланович) вибороли 42 мандати, а дві інші опозиційних сили "Мост" – 11, "Можемо" – 10.
Разом вони могли би поборотися за формування більшості, але виникла перепона: СДП відмовилася від союзу з ними через розбіжності з інших питань, крім нелюбові до чинної влади.
Однак і для Пленковича не все складалося просто.
Прем’єр під час коаліційних переговорів боровся за підтримку правонаціоналістичного та популістського руху "Батьківщина" (РБ), який матиме в Саборі 14 крісел, а також на голоси партій національних меншин (сумарно 8 мандатів) та деяких депутатів з малих партій, які отримали по 1-2 мандати.
Втім, одночасно за їхню підтримку боролася і СДП. Так, це не помилка – для хорватських лівоцентристів є нормальним союз із правими націоналістами. Зокрема через те, що у питаннях повоєнної памʼяті есдеки стоять на досить правих поглядах.
Варто зауважити ще один важливий фактор – цьогорічні парламентські вибори та їх результати матимуть значення для виборів до Європарламенту, які відбуватимуться у червні, та президентських, які мають пройти наприкінці року.
Адже перемога на парламентських виборах та посада глави уряду створюють більш сприятливі умови для будь-якої партії здобути перемогу на виборах, що відбудуться згодом.
Тож важливо, що цей бонус отримала партія, яка стоїть на твердій позиції підтримки України.
Коаліційні торги та болючі компроміси
Повертаючись до переговорів про урядову більшість у Саборі, варто відзначити, що у ХДС було, по суті лише два варіанти створення більшості.
Перший варіант полягає в тому, що партія могла би спробувати сформувати більшість за участі малих та національних партій, окремих депутатів з опозиційних сил, а головним партнером була би Самостійна демократична сербська партія (СДСП) з трьома мандатами, яка попередні 8 років вже була надійним партнером ХДС. Повторення такого союзу є важливим і з політичної точки зору, в контексті післявоєнного примирення з колишнім ворогом, тобто Сербією – а також з огляду на те, що серби і зараз є другою за чисельністю політичною групою Хорватії.
Але подібна коаліція була б вкрай нестабільною. Особливо – на фоні падіння кількості мандатів у партії Пленковича. Ба більше: після виборів стало ясно, що повторити коаліцію минулого скликання тепер арифметично неможливо.
Другий варіант – формування більшості з правим рухом "Батьківщина".
Переговори з цією політичною силою почалися ще до виборів, проте тоді не могли завершитися успішно, адже ХДС не могла прийняти головної вимоги потенційних союзників – віддати їм посаду прем’єр-міністра.
У ніч виборів, вже отримавши перше місце, Пленкович знову розпочав важкі переговори з Батьківщиною, які тривали три тижні.
Лідери "Батьківщини", що стали "бронзовим призером" перегонів та отримали 14 мандатів, зрозуміли дві речі. Перше – це те, що від претензій на посаду прем’єра вони мають відмовитися, адже саме Пленкович, як лідер партії-переможця виборів, має очолити уряд. Але є і друге – це те, що для ХДС вони стають "рятівною паличкою" та безальтернативним партнером, а тому можуть сміливо висувати свої умови.
І ці умови виявилися дуже амбітними.
"Батьківщина", серед іншого, вимагала для себе 20% від усіх керівних посад та 10 з 11 посад державних секретарів, у тому числі посади міністрів культури та сільського господарства.
Додаткова одна вимога – політична. Для них було принциповим, щоби у новій більшості не було місця партії етнічних сербів СДСП.
Ще одна кадрова вимова правих виявилася певно, найпроблемнішою: "Батьківщина" прагнула отримати посаду, за якою під їхнім контролем була би енергетика (досі вона входила до відповідальності Мінекономіки).
А на додаток – вимагали створення міністерства демографії.
В Хорватії вже понад 10 років існує тенденція скорочення населення, яке зменшилося з 4,4 млн в 2010 році до 3,8 млн у 2022, і праві популісти вважали, що для подолання цієї проблеми потрібно нове міністерство.
Пленкович спершу твердо відмовився віддавати партнерам сільське господарство і культуру, а також не погоджувався зі створенням нових міністерств. Але голоси РБ йому були конче потрібні.
Тож довелося йти на поступки і у принципових питаннях.
І от 8 травня вдалося домовитися про створення більшості та розподіл крісел в уряді.
Наразі домовленості є наступними (хоча не виключені деякі зміни).
"Батьківщина" отримує посаду віцеспікера; задоволена їхня вимога про 10 посад держсекретарів; Пленкович віддав їм міністерство сільського господарства; мінекономіки розділять, але енергетика лишиться у партії Пленковича; буде створено міністерство демографії та посада профільного віцепрем'єра.
Чого чекати Україні?
Отже, незабаром Хорватія отримує правий коаліційний уряд, але чи буде він стійким?
Наразі парламентська більшість виглядає наступним чином: ХДС – 62 мандати, "Батьківщина" – 12 (не всі з яких підтримали кандидатуру Пленковича), депутати від угорської та словацької меншин – 2 (можливо ще декілька, але без гарантії). Тож всього – наразі є 76 голосів, а це – мінімальна можлива більшість у парламенті зі 151 депутатом.
І навіть для затвердження прем’єра у коаліції голосів наразі нема.
Але попри це, стійкість коаліції оцінюється достатньо високо. Так, серби із СДСП будуть ситуативним союзником Пленковича, не входячи до коаліції. Також його кандидатуру мають підтримати 6-8 депутатів від малих партій.
За таких розкладів президент Міланович буде зобов’язаний, хоч і без бажання, погодити кандидатуру Андрея Пленковича як голови наступного хорватського уряду.
Наразі не всі проблеми зняті: зокрема, неясно, як буде формуватися програма уряду, що об’єднає правоцентристську ХДС та радикально-націоналістичну РБ.
Уряд матиме вирішувати чимало гострих проблем, включно з виправленням помилок попередніх років. Також уряд має врахувати суспільний запит на розгортання ефективної боротьби з корупцією.
Інші виклики такі самі, як й в регіоні в цілому: низький рівень зайнятості, що іноді веде до закриття промислових підприємств; залежність економіки від туризму, який стає все більш ризиковою сферою економіки; проблемна якість освіти; необхідність реформування судової системи; непоодинокі прояви національної нетерпимості та багато інших. Забезпечення верховенства права, гарантій прав й свобод людини.
Але принципових змін у політиці не слід очікувати.
І, що особливо важливо для нас, зовнішньополітичний курс також Хорватії не зазнає суттєвих змін та лишиться прозахідним.
Для України формування нового уряду Пленковича принесе зміни лише на краще. З перемогою його партії ми не втратили дружню країну, яка активно допомагає Україні політично та дипломатично, надає посильну військову допомогу, приймає на лікування воїнів ЗСУ та навчає їх.
І попри те, що нові коаліційні партнери з "Батьківщини" під час виборів часом критикували такий курс Пленковича (мовляв, він турбується про Україну більше, аніж про Хорватію), всередині нової коаліції їх позиція скоріш всього змінитися на більш проукраїнську. Не забуваймо і про те, що до них коаліційними партнерами Пленковича була партія сербів.
Зрештою, попри дивну позицію президента Зорана Мілановича, який не приховує любові до кремлівського диктатора – у Хорватії відсутні відверто проросійські партії, лише окремі політики.
Автор: Володимир Цибульник,
кандидат історичних наук, тимчасовий повірений у справах України в Боснії і Герцеговині (2018 рік)