Серед негативу у двосторонніх україно-сербських відносинах – не тільки культ бойовиків ОРДЛО та нещодавній скандал з приводу найманців. Відмова від запровадження санкцій проти РФ, недружні голосування в ООН – все це недвозначно характеризує позицію офіційного Белграда.

Хорватський президент запросила Росію до участі в проектах Ініціативи "Тримор’я", хоча із самого початку цілями цього об’єднання вважалися позбавлення залежності від російських вуглеводнів, а також побудова геополітичного союзу, орієнтованого скоріше на Вашингтон.

Харадінай не вперше обіймає посаду очільника виконавчої влади Косова. Ще до проголошення незалежності республіки, в 2005 році, він 100 днів працював прем’єр–міністром, але потім склав повноваження та добровільно відправився на суд у Гаагу.

Словенія заявила про одностороннє виконання рішення Гаазького арбітражу про встановлення кордону з Хорватією. Загреб це рішення виконувати відмовився. ЄС і НАТО отримали конфлікт між країнами-членами, але, здається, не мають чіткого плану, що з цим робити.

Американська преса неодноразово висловлювала припущення, що Росія фактично створила у Сербії майже не замасковану військову базу... Незважаючи на дійсно жахливі пожежі у Хорватії та Чорногорії, уряди цих країн не звернулися по допомогу до Гуманітарного центру.

"Міні-Югославія" – так "регіональний економічний простір" на Західних Балканах вже встигли "охрестити" медіа. ЕС нічим замінити європерспективу для Балкан, і в умовах, коли в реальності членство не є можливим, Європа вимушена вигадувати та фінансувати "підготовчі" проекти.

Рішення Гаазького суду мало поставити крапку в спорі, що триває вже 25 років, але замість цього дало старт суттєвому загостренню ситуації. На мапі Європи з’явилася нова точка напруги. Рішення суду лише розпалило територіальну суперечку двох членів ЄС: Хорватії та Словенії.

Результати виборів у Косові стали справжньою бомбою - перше місце зайняв ультраправий блок, лідера якого звинувачують у воєнних злочинах. Реалізація їхніх обіцянок може заблокувати євроінтеграцію Косова, включаючи безвіз для косоварів.

Нових ліків для Західних Балкан у ЄС немає. Залишається тільки "виховна робота" – намагання переконати еліти регіону, що мир та співпраця кращі за розбрат і війну. Але Брюссель не готовий дати головний "приз", на який у регіоні чекають вже півтора десятка років – почати реальну процедуру вступу до ЄС.

Відставка косовського уряду може створити загрозу мирному врегулюванню на Балканах. Європейські політики й надалі наполягають на продовженні переговорів із Сербією та Чорногорією. Але, здається, сама Європа – і не тільки – має з цього приводу великі сумніви.

"Протест проти диктатури" проходить мирно: з креативними плакатами, барабанами, скандуванням лозунгів та образливих для Вучича куплетів. Втім, до протестів приєдналися профспілки військових та поліцейських. Це – прозорий та потужний сигнал для влади з боку силовиків. Сильніший, ніж камінці у вікна.

Хорватські політичні лідери наполегливо просувають ідею рівноправності усіх трьох народів Боснії і Герцеговини і через це вимагають розширення прав хорватів. Попередньої згоди на це керівництва БіГ, здається, вже досягнуто.

Вміння змінювати свої політичні переконання та багатий політичний досвід зробили Вучича претендентом №1 на пост президента Сербії. Нинішні вибори покажуть рівень підтримки радикалів та їхніх ідей. І якщо ця підтримка буде високою, то такі настрої не будуть проігноровані й "системними" політиками. Доведено візитом Вучича до Москви.

ЄС все важче проводити політику умиротворення Балкан, використовуючи перспективи членства. Цей механізм дедалі гірше працює в Сербії, де зростають євроскептичні настрої. А Косово, всупереч позиції західних країн, розпочинає створення власної армії, що додатково збільшує напругу в регіоні.

Проросійським силам не вдалося скасувати вступ Чорногорії до НАТО. Нинішній "план Б" – проведення за російської підтримки "народного" референдуму. Його орієнтовна дата – 24 березня, день, коли авіація НАТО почала бомбардування цілей на території Сербії та Чорногорії.