Протести європейських фермерів проти українського агроімпорту вже призвели до неприємних для нас наслідків – Європейська рада не змогла затвердити продовження дії автономних торговельних преференцій для України.

І хоча сумнівів, що це буде зроблено пізніше, небагато, як компенсацію до режиму преференцій для Києва майже напевно включать додаткові обмеження.

Усе це відбувається на тлі блокади кордону з Україною польськими фермерами та планів Варшави запровадити додаткові обмеження проти українських товарів і навіть заборонити транзит. І хоча такі дії напряму суперечать політиці єдиного ринку ЄС, у Брюсселі поки воліють заплющувати очі на проблему.

Що Київ може протиставити цьому тиску? Якими є шанси досягти компромісу з Варшавою? І чи буде Єврокомісія й надалі ігнорувати проблеми у торгівлі з Україною?

У рамках спецпроєкту "Торгові війни" ми запитали про це віцепрем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольгу Стефанішину.

"Фінальне рішення має бути ухвалене вже протягом цього тижня"

– Що відбувається навколо затвердження продовження дії автономних торговельних преференцій для України? Чому виникла пауза і наскільки це небезпечно?

– Дійсно, це неочікуваний розвиток подій, адже станом на той момент, коли Європейська комісія вносила пропозицію про продовження безмитної торгівлі, у країн-членів заперечень не було.

А тепер, коли це рішення вже ухвалене, деякі країни висловлюють застереження. Причому, окрім позицій польської сторони, свої застереження висловлює і Франція.

І це при тому, що 21 березня, коли на рівні лідерів відбувалося обговорення проєкту рішення, ані Польща, ані Франція не блокували його.

Також рішення про автономні торговельні преференції не було прийняте й за результатами засідання Євроради. Лідери країн ЄС обговорили це питання і фактично повернули його на попередній рівень обговорення.

Однак фінальне рішення має бути ухвалене вже протягом цього тижня.

– Ми готові до того, що до українського агроімпорту будуть застосовані додаткові обмеження?

– Зараз не йдеться про додаткові обмеження, йдеться про те, що може бути розширений перелік позицій, які підлягатимуть моніторингу, і, можливо, по застосуванню запобіжних заходів.

Також пропонується скоротити період для прийняття рішень про введення відповідних обмежень, якщо на це будуть підстави.

За основу пропонується брати не середній показник 2022-23 років, а додати й статистику 2021 року.

– Останнє є дуже поганою для нас новиною. Адже у 2021 році наш експорт до ЄС був невеликим, а тому включення його у розрахунки знижує для ЄС межу застосування торговельних обмежень.

– Так, але не забувайте – це не квота, це не автоматичне обмеження і не юридичне обмеження.

Це певне порогове значення, після досягнення якого сторони можуть вводити обмеження. Але це не означає автоматичного запровадження обмежень, не забуваймо про це.

І це ще не остаточне рішення.

Поки що принципова позиція Єврокомісії полягає в тому, що можна дискутувати в межах переліку товарів, щодо яких можливе введення обмежень – і ця позиція також підтримується українською стороною.

Зокрема, під розширення переліку товарів, щодо яких можливі обмеження, мають потрапити овес, кукурудза: борошно та гранули, ячмінна крупа та шрот, а також оброблене зерно зернових культур.

Звичайно, ми не сильно вітаємо постійне розширення переліку продукції, щодо якої можливе введення обмежень. Проте ми сподіваємося, що 29 березня на рівні послів країн ЄС буде ухвалено остаточне рішення, нехай і з такими змінами.

Натомість ми абсолютно не підтримуємо ідею брати за основу статистику 2021 року, тому що самі торговельні преференції були впроваджені як захід у відповідь на кризу, спричинену російською агресією 2022 року.

Саме тому період, який береться за розрахунок, має охоплювати 2022-23 роки, але не попередні періоди.

І дуже добре, що в цьому нас підтримують і Європейська комісія, і переважна більшість держав-членів ЄС.

Ми доводимо, що така ініціатива не відповідає змісту та цілям ідеї ЄС лібералізувати торгівлю з Україною.

Так само ми не підтримуємо скорочення терміну розгляду рішень щодо запровадження запобіжних заходів. Цей період не може складати лише 14 днів, оскільки за цей час неможливо належним чином оцінити вплив імпорту на ринок.

– Чому Франція так несподівано і радикально змінила свою позицію? Адже український агроімпорт їй не загрожує…

– Ми не розглядаємо цю позицію крізь призму економіки і торгівлі – це виключно політичне питання.

Заради справедливості я маю сказати, що Франція тут не займає агресивної або проактивної позиції.

І хоча Франція теж бере участь у цьому діалозі, але вона не є основною силою, яка протидіє цьому рішенню.

Тому я маю впевненість, що це рішення буде ухвалене.

"Ми самостійно убезпечили себе від критичної ситуації у торгівлі з Польщею"

Ольга Стефанішина

– Поговорімо про Польщу, адже Варшава запровадила низку обмежень і на національному рівні. Що з цього поводу думають у Єврокомісії? Адже йдеться про порушення принципу єдиної торговельної політики ЄС...

– Аналізуючи ситуацію навколо всіх запроваджених Польщею односторонніх обмежень, маю визнати: ще пару років тому ми взагалі не могли собі уявити таку ситуацію на спільному ринку Євросоюзу.

Адже спільний ринок ЄС – це основа існування Європейського Союзу. А відповідно, регулювання і дотримання правил спільного ринку є умовою існування спільної європейської торговельної політики.

Тому це, безумовно, безпрецедентна історія.

Україна, по суті, вимагає дотримання правил єдиного ринку ЄС. Однак ми бачимо, що Європейська комісія не відіграє в цьому питанні проактивної ролі.

Але одночасно Європейська комісія йде на масштабні поступки Польщі: виділяє їй додаткове фінансування, веде перемовини щодо відступу від зобов'язань у рамках Зеленого переходу, зокрема, пояснюючи це наслідками триваючої російської агресії.

– Є підстави очікувати, що після виборів до Європарламенту та оновлення євроінституцій позиція Єврокомісії стане більш проактивною?

– Так, і ми на це сподіваємося.

Водночас, порівняно з ситуацією рік тому, зараз для України все не настільки критично. Ми змогли розблокувати Чорноморські коридори, наростили спроможності експорту в Дунайському коридорі, досягли домовленості щодо відкриття додаткових пунктів пропуску, зокрема з Угорщиною.

І ще ми обмежили експорт продукції до Польщі. Тобто фактично самостійно убезпечили себе від критичної ситуації.

І якщо проблеми на кордоні з Польщею триватимуть і нічого не буде робитися для їх вирішення, то в якийсь момент ми побачимо, що українські експортери просто переорієнтуються на інші напрямки.

– А як щодо введення заборон для польської продукції на українському ринку?

– В нас у повній бойовій готовності є увесь арсенал юридичних інструментів, які ми можемо застосувати у відповідь на таку недружню торговельну політику.

Це і арбітраж у рамках Світової організації торгівлі, і використання механізму, прописаного в Угоді про асоціацію. Також в уряді перебуває на розгляді антидискримінаційне розслідування у зв'язку з такими обмеженнями.

Водночас ми розуміємо, що такий юридичний процес мав би сенс в умовах більш мирного часу. Це досить тривалий процес, тоді як нам потрібно якось виживати.

І саме на цьому зараз і концентруємо свої зусилля.

Ми ведемо переговори з польською стороною щодо можливого врегулювання цих проблемних питань.

Проте, маючи переговори щодо моніторингу експорту та імпорту певної продукції, ми не маємо діалогу стосовно того, як завершити кризу, пов'язану з блокуванням українського кордону.

– А як ви оцінюєте діалог з польського боку? Ви бачите в польському уряді готовність до якихось поступок Україні?

– Мова не йде про поступки.

– Добре, сформулюємо інакше: на кроки назустріч чи на певні компроміси…

– Технічний діалог відбувається, але я хочу знову наголосити на тому, що залежність України від експорту через Польщу наразі мінімізована.

Ми для себе мінімізували ризики, пов'язані з цією кризою.

Ця криза вже має ширший порядок денний, аніж Україна, тому що блокування відбувається й на кордоні з балтійськими країнами, і з Німеччиною.

Це комплексна внутрішня ситуація, також пов'язана з виборами.

І ми готові піти назустріч польській стороні, ми перебуваємо з ними у діалозі. Але на сьогодні ми не бачимо розуміння стосовно того, як завершити цю кризову ситуацію.

"Україна й надалі просуватиме заборону агроімпорту з РФ"

– Чому польські фермери, які протестують проти української агропродукції, не виступають проти її ввезення з РФ?

– Я думаю, що звернення українською стороною уваги на цю проблему було стратегічно правильним кроком.

Зокрема, заклик звернути увагу на імпорт продукції з Росії та Білорусі певним чином допоміг польському уряду збалансувати ситуацію і також підтримати нашу пропозицію.

Результатом цього стало рішення, прийняте на рівні Єврокомісії, щодо тарифного регулювання, пов'язаного з імпортом цієї продукції.

Сподіваюся, що ми також зможемо разом із польським урядом добитися того, щоб імпорт відповідно з Росії та Білорусі був заборонений.

– Чому Єврокомісія не пішла на більш жорсткі дії, зокрема на повну заборону такого імпорту? Що їй завадило?

– Рішення про повну заборону потребує більш тривалої дискусії. Натомість зараз акцент робився на тому, щоб оперативно відреагувати на ситуацію.

Однак запровадження додаткових тарифів не виключає того, що згодом може бути ухвалене рішення й про заборону. І Україна буде й надалі його просувати.

Звичайно, якщо угорське головування його підтримає.

– На підставі чого можна сподіватися, що Угорщина підтримає цю заборону?

– Я думаю, що саме в цьому напрямку Угорщина може нас позитивно здивувати.

Тому що з Будапештом у нас є домовленості в рамках механізму ліцензування українського агроімпорту. А в рамках діалогу з підготовки зустрічі лідерів – президента Зеленського і прем'єр-міністра Орбана – вже реалізовується низка домовленостей, у тому числі про відкриття нових пунктів пропуску.

Також успішно йде діалог щодо інших інфраструктурних проєктів.

Саме тому, хай не в усіх, але конкретно в цьому питанні є підстави очікувати, що угорська сторона зіграє позитивну роль і допоможе вирішити цю проблему.

"Якщо хтось свято вірить у спільний ринок ЄС, то це Україна"

– Україна у переговорах про вступ до ЄС планує однією з перших відкрити главу, присвячену аграрній сфері. Скільки часу забере синхронізація нашого законодавства з європейським? І чи допоможе це вирішити питання з допуском української продукції?

За результатами поїздки нашого уряду на кордон із Польщею я зробила спеціальне звернення до комісара Олівера Варгеї щодо прискорення процесу скринінгу у сфері аграрної і транспортної політики.

Європейська комісія вже пішла нам назустріч, ми переглянули графік, визначивши пріоритетом ці сфери.

І хоча Україна має достатньо розвинене законодавство в частині якості та безпечності харчової продукції, нам треба ще багато чого зробити з точки зору фізичного контролю, а також з точки зору відповідності вимогам у сфері транспортних перевезень.

Це рішення є свідомим – воно є виявом нашої відданості переговорному процесу. А також свідченням того, що наш бізнес готовий до таких змін.

І одночасно такий крок свідчить про нашу готовність врахувати занепокоєння польських політиків стосовно того, що наша продукція чи послуги нібито не відповідають стандартам ЄС.

Це надскладне завдання, але з нашого боку я не бачу підстав для затримок. Однак і Європейська комісія має переглянути переговорний процес з точки зору динамічності.

Швидше за все, польська сторона не розраховувала, що Україна піде на такий крок.

– І останнє питання – про реалістичність переходу на реальний режим вільної торгівлі з ЄС до нашого вступу туди.

– Тільки-но буде прийняте рішення про продовження дії автономних преференцій, ми одразу починаємо консультації стосовно того, як виглядатиме торгова лібералізація на період вступу України до Європейського Союзу.

І зараз є розуміння того, що подальші рішення про торгову лібералізацію мають бути інтегровані в Угоду про асоціацію.

І ми це відкладати не будемо. Хоча наша ключова мета – вступ до ЄС, але ми маємо зробити все можливе, щоб під час ведення переговорів про вступ не втратити доступ до європейського ринку.

І тут ми обрали єдину правильну позицію – дотримуватися правил ЄС, зокрема того, що саме Європейська комісія має відповідальність у сфері торгівлі.

Виходить, що якщо хтось свято і вірить у спільний ринок ЄС, то це Україна.